Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_" щодо віднесення до складу витрат нарахованого та сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Норми Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) у редакції, що діє з 01.01.2015 року не містять окремого розділу щодо складу та порядку визнання витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого та сплаченого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування розділом III Кодексу не передбачено.

Разом з тим, п. 44.2 ст. 44 Кодексу встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зокрема, для цілей оподаткування платники податку зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).