Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо оподаткування операцій за договором управління майном, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Правові засади операцій по управлінню майном регламентуються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 N 435-IV, із змінами і доповненнями (далі - ЦКУ).

Згідно з п. 1 ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Пунктом 3 ст. 1030 ЦКУ встановлено, що майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов’язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку.

При цьому п. 5 ст. 1033 ЦКУ визначено, що Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (п. 1 ст. 1042 ЦКУ). При цьому, вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління (п. 1 ст. 1034 ЦКУ).

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 розд. II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном (крім договорів управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону). Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Заяву про взяття на облік такий платник податків зобов’язаний подати протягом 10 календарних днів після реєстрації договору.

Щодо оподаткування податком на прибуток операцій за договорами управління майном, то розділом III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71–VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"), який набрав чинності з 01.01.2015, передбачено розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.

При цьому, діюча редакція розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не містить положень щодо окремого обліку за договорами управління майном і подання платниками податку – управителями майна окремих декларацій з податку на прибуток.

Тобто, починаючи з 01.01.2015 розрахунок об’єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності з урахуванням операцій за договорами управління майном, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ.

Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків (п. 136.1 ст. 136 ПКУ).

Для цілей оподаткування нерезиденти – це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України (пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з абз. "б" пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування), майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів.