Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб та нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до частини першої ст. 30 Закону України 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон № 1105) матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

При цьому застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов'язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв'язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення і виплата матеріального забезпечення здійснюється робочим органом Фонду соціального страхування України (далі – Фонд) за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.

Крім того, ст. 3 розділу VII Закону № 1105 установлено, що особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531, яка набрала чинності з 18.10.2014, затверджено особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Постанова № 531).

Відповідно до п. 1-1 Постанови № 531 установлено, що дія цієї постанови поширюється на застрахованих осіб, які перебувають (перебували) у трудових відносинах, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що зареєстровані на тимчасово окупованій території, в районі проведення антитерористичної операції або в зоні надзвичайної ситуації, але фактичне місце проживання яких розташоване на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

На виконання п. 2 постанови № 531 правлінням Фонду постановою від 26 грудня 2014 року № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).