Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо використання працівником у службових цілях автомобіля, який належить йому на підставі генеральної довіреності, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до ст. 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно зі ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦКУ передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено підпунктами 164.2.1 - 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. До цього переліку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, що передбачені пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.