ГУ ДФС у Рівненській області за розглядом листа фізичної особи - члена автогаражного кооперативу щодо отримання підтверджуючих документів про сплату орендної плати за земельну ділянку, яку використовує зазначений кооператив повідомляє наступне.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), справляння плати за землю - Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Статтею 41 ЗКУ визначено, зокрема, що гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (орендна плата) – обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Порядок справляння цього платежу встановлений статтею 288 ПКУ.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПКУ). Разом з тим, відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 зазначеної статті річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки земельну ділянку надано в користування гаражно-будівельному кооперативу, а не кожному члену кооперативу окремо, то платником плати за землю (зокрема, орендної плати за землю) є кооператив. Закон України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зі змінами та доповненнями (далі - Закон №265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265 під розрахунковою операцією розуміють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.