Головне управління ДФС в Одеській області розглянуло Ваш запит щодо правомірності віднесення на витрати безнадійної дебіторської заборгованості і повідомляє наступне.

Згідно визначення п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс), безнадійна заборгованість це - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак (для юридичних осіб):

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство;

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

У визначенні ст. 256 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, №435-IV позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). При цьому, Податковим кодексом не передбачено обов’язковість вчинення судових чи виконавчих дій щодо примусового стягнення заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, для визнання її як безнадійної.

Щодо правомірності віднесення на витрати підприємства безнадійної дебіторської заборгованості, то згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу починаючи з 1 січня 2015 року об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, що визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподатковування, який обчислюється відповідно до національних або міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та зазначається у фінансовій звітності, на податкові різниці, наведені у III розділі Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи, що одна з податкових різниць, визначених ст. 139 ПКУ, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), пов'язана з резервом сумнівних боргів, врахування у складі витрат списаної безнадійної заборгованості залежить від прийнятого платником рішення про застосування коригування або некоригування фінансового результату до оподаткування на податкові різниці.

Отже, платники, які за підсумками 2015 року не коригують фінрезультат на податкові різниці, ведуть облік сумнівної та безнадійної заборгованості виключно за приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Мінфіну від 08.10.99 р. N 237 (далі - П(С)БО 10).

Відповідно до визначення, наведеного у п. 4 П(С)БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.