Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування повернутих (неповернутих) товариством фізичним особам коштів, які були залучені як застава (кошти на депозитах, розміщених у банку-кредитора), і повідомляє.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою, заставою.

Поняття "застава" визначено у ст. 572 ЦКУ та ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу" (далі - Закон N 2654), яке передбачає, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту (ст. 3 Закону N 2654).

Відповідно до ст. 583 ЦКУ та ст. 11 Закону N 2654 заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Слід зауважити, що договір застави повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 13 Закону N 2654).

Статтею 20 Закону N 2654 та ст. 589 ЦКУ встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. До третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку.

Також ст. 512 ЦКУ визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, зокрема, виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) та виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно із ст. 513 ЦКУ правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.