Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у відповідь на звернення від 15.02.2016 № 5557/10 щодо питання: чи відноситься підприємство, яке згідно договорів закуповує та перепродає іншим споживачам паливні картки на дизельне пальне, до підприємств, які здійснюють реалізацію пального згідно п.п. 212.3.4 ПКУ; з заявою якої форми підприємство повинно звернутись до контролюючого органу за місцезнаходженням для реєстрації як платника акцизного збору та повідомляє наступне.

Відповідно до змін, запроваджених Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі – Закон № 909) пальне – це нафтопродукти, скріплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпунктах 215.3.4. пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

Згідно п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу підакцизних товарів є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Кодексу).

При цьому реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, пального, зазначених у пункті 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції або/та автомобільної газозаправної станції зазначених у підпунктах 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, незалежно від форм розрахунків (абзаци третій п.п.14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля – це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг. Торгівельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами-підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст.216 Кодексу).

Згідно із Законом № 265 розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (далі – Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні (п. 3 Правил № 1442).