Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області розглянуто звернення платника податків, щодо права на застосування податкової соціальної пільги та відповідно до ст. - 19-1, 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє наступне.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, ст. 169 якого визначено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу та обмеження щодо її застосування.

Так відповідно до п. 169.1 ст. 169, ПКУ з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Підпунктом 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що роботодавець – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.

Заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату.