Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист " " щодо сплати земельного податку платниками єдиного податку та в межах своїх повноважень повідомляє.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 269, 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу).

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – Закон № 1952) передбачено, що нерухоме майно – це земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без іх знецінення та зміни призначення.

Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України (за переліком), зокрема, право власності на нерухоме майно, право постійного користування та право оренди земельної ділянки (ст. 4 Закону № 1952).