Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; надають консультації відповідно до Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, надаємо відповідь в межах функцій, визначених статтею 19-1 Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл. 1 р. XIV Кодексу.

Відповідно до п. 291.2 ст.291 Кодексу, спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 р. XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Підпунктом 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу встановлено, що суб'єкти господарювання можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на другій групі платників єдиного податку та здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платника єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Отже, пунктом 291.4 статті 291 Кодексу визначено, що однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, виключно платникам єдиного податку та/або населенню.