Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула лист підприємства № 06.01-13 від 12.01.2016 (далі – лист) про надання роз’яснення щодо оподаткування акцизним податком пального (скрапленого газу), який реалізується в балонах і повідомляє таке.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі – Закон № 909), яким уточнено законодавчі норми щодо оподаткування акцизним податком з роздрібного продажу операцій з реалізації підакцизних товарів, а також розширено перелік платників акцизного податку.

Щодо питань, наведених у листі.

1. Чи сплачується з 01.01.2016 акцизний збір з реалізації скрапленого газу в балонах СВГ, що не є пальним, а використовується як паливо для комунально – побутових потреб?

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Кодексу пальне належить до підакцизних товарів.

Згідно з п.п. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – це нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

До товарів (продукції), які включені до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, відноситься, зокрема скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази з відповідними кодами УКТ ЗЕД.

Отже, скраплений газ є пальним та відноситься до підакцизних товарів (продукції).

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це, зокрема, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 п. 215.3.4 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків.

Визначення таких понять, як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція, передбачені:

пунктом 1.2 Розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 № 376 ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року № 291/12165) (далі – Інструкція). Відповідно до визначення понять в Інструкції, автозаправна станція – це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);

пунктом 2.1 Розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 № 285 (далі – Правила безпеки). Відповідно до визначення понять у Правилах безпеки автомобільна газозаправна станція – це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Отже, автозаправні та автомобільні газозаправні станції призначені для заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом.

Щодо постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення, то відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1790 (далі – Правила роздрібної торгівлі), роздрібна торгівля та надання послуг з постачання газу здійснюється через пункти реалізації газу, до яких відносяться: газонаповнювальні станції, газонаповнювальні пункти, проміжні склади балонів та спеціалізовані магазини з продажу газу.

У п. 25 Правил роздрібної торгівлі зазначено, що забороняється продаж газу для побутових потреб населення безпосередньо з автомобільних цистерн для перевезення газу, автомобільних газозаправних станцій, автомобільних газозаправних пунктів та паливної системи автотранспортних засобів, переведених на скраплений газ, а також поза пунктами реалізації газу.

Отже, реалізація скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення не підпадає під визначення терміну реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, встановлене п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суб’єкти господарювання, які реалізують скраплений газ для потреб населення, з 1 січня 2016 року не є платниками акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.

Що стосується обчислення ставки акцизного податку на скраплений газ, облік якого ведеться в кілограмах, а оподаткування в літрах, то обсяги газу (пропану і бутану скраплених) в літрах та у вагових одиницях має бути передбачено у супровідних документах виробника з урахуванням якісних показників густини, зазначених в паспортах якості.

2. Чи необхідно додатково проходити у контролюючих органах реєстрацію підприємства як платника акцизного податку, яке здійснює реалізацію пального?

Так, необхідно.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу особа, яка реалізує пальне є платником акцизного податку.

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).