Державна фіскальна служба України, розглянула лист щодо оподаткування операцій фінансового лізингу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє. Податковий кодекс України (далі - Кодекс) містить власне визначення лізингових (орендних) операцій (пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під лізинговою (орендною) операцією розуміється господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житлових приміщень, оренди житла з викупом.

Зворотним лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

До з 1 січня 2015 року оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснювалось у порядку, встановленому п. 153.7 ст. 153 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 р.

Починаючи з 1 січня 2015 року, змінено порядок визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.