Відповідно до п.п.1.1.п.1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі – Закон №2664-III) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

До фінансових установ належать зокрема, ломбарди, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно п.п.1.3 п.1 ст. 1 Закону №2664-III фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Разом з цим, відповідно до п.п. 14.1.100 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІV із змінами та доповненнями (далі - Кодекс), ломбардна операція – операція, що здійснюється юридичною чи фізичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Водночас, відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 589 ЦКУ у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про заставу" за №2654 від 02.10.1992р. (далі - Закон №2654) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Разом з цим, п.п. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, визначено, що до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), заумови, що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики).

Таким чином, оскільки майно, яке реалізується ломбардом у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), не було придбано за рахунок такого кредиту (позики), то дохід внаслідок такої реалізації буде включатись до загального оподатковуваного доходу такого платника податку.

При цьому, оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено у порядку, встановленому ст. 173 Кодексу.

Насамперед, слід зазначити, що п.173.8 ст. 173 Кодексу визначено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування. Норми цієї статті не застосовуються до операцій з валютними цінностями, які оподатковуються відповідно до підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно п.п. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Кодексу доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.

Разом з цим, згідно до п. 173.3 ст. 173 Кодексу у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені розділом IV цього Кодексу функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті Кодексу з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

Відповідно до ст. 168 цього Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку, визначені в ст. 167 зазначеного Кодексу.

Згідно п.173.1 ст.173 Кодексу дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, а саме – 5 %.

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, дохід, отриманий від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу "105".