Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо обліку витрат з розрахунково-касового обслуговування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 05.07.2012 № 583, розрахунково-касове обслуговування – це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (п.1.37 ст. 1 Закону від 05 квітня 2001 року № 2346 "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Отже, порядок надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування згідно із законодавством України має бути визначено при укладанні договору на здійснення такого обслуговування.

Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ).