Головне управління ДФС у Рівненській області за розглядом листа, щодо необхідності справляння орендної плати за землю за земельні ділянки у межах прибудинкової території зони житлової забудови, у разі їх використання для господарської діяльності після закінчення терміну дії укладених з міською радою договорів оренди землі, відповідно до положень статті 52 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) повідомляє наступне.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, платниками орендної плати – орендарі земельних ділянок (п.269.1 ст.269 та п.288.2 ст. 288 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки (п. 286.1 ст.286 та п.288.1 ст. 288 ПКУ).

Відповідно до ст. 31 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями ) договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 33 Закону "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З 1 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2015 року №417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно частин першої та другої ст.5 даного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Цим Законом внесено ряд змін до Земельного кодексу України у частині набуття прав на земельні ділянки власниками нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.

Зокрема, відповідно до частини другої ст. 42 Земельного кодексу України (із змінами і доповненнями) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".