Головне управління ДФС у Миколаївській області розглянуло лист товариства з обмеженою відповідальністю "…." про надання податкової консультації з визначених Вами питань та повідомляє наступне.

Щодо включення до складу витрат послуг кейтерингу та витрат на організацію харчування основних працівників та працівників за договорами цивільно – правового характеру слід зазначити, що з 1 січня 2015 року відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Положення розділу III Кодексу не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на понесені витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника податку, окрім витрат, визначених підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Кодексу, а саме не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, зокрема, витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Тобто, для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх використання у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон N 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону N 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - П(С)БО 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (пункт 7 П(С)БО 16).

При цьому, пунктом 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, погашення одержаних позик, зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Враховуючи зазначене, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Стосовно організації харчування робітників на підприємстві слід зазначити, що підприємства, установи, організації можуть забезпечувати працівників харчуванням як в обов'язковому порядку згідно з вимогами законодавства, так і з власної ініціативи.

Забезпечення працівників харчуванням в обов'язковому порядку передбачено статями 166 і 167 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) та статтею 7 Закону України від 14.10.92 № 2694-ХІІ "Про охорону праці".

Також, відповідно до статі 9-1 КЗпП роботодавець в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів може встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. У такому випадку харчування здійснюється за умовами, визначеними трудовим (колективним) договором або добровільно (на підставі наказів, розпоряджень тощо).

Щодо порядку формування податкового кредиту у зв’язку з придбанням товарів/послуг для проведення новорічного свята та організації харчування робітників ГУ ДФС в Миколаївській області повідомляє наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Одночасно пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи викладене, за умови придбання товарів/послуг, що не відносяться до господарської діяльності платника платник податку має право включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені постачальникам за придбані товари/послуги, але при цьому зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, у зв’язку з тим, що придбані товари/послуги не будуть використовуватися в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Стосовно питань щодо включення до оподаткованого доходу вартості харчування, безоплатно наданого товариством основним працівникам та працівникам, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, зазначаємо наступне.