Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист платника податку щодо порядку оподаткування ПДВ операцій, які здійснюються при укладанні договорів переведення боргу, та надає податкову консультацію.

Як зазначено у запиті платника, відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" з урахуванням змін, внесених Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу", діяльність по транспортуванню та постачанню природного газу здійснюється окремими юридичними особами.

У зв'язку із вказаними змінами, починаючи з 1 липня 2015 року ПАТ платник податку (ПАТ) здійснює лише транспортування природного газу, а платник податку (ДП) здійснює постачання природного газу населенню.

В результаті змін у сфері транспортування та постачання природного газу ПАТ, починаючи з 01.07.2015, припинило діяльність з постачання природного газу населенню, що зумовило виникнення у підприємства кредиторської заборгованості по авансових платежах, отриманих від категорій споживачів, визначених у пункті 187.10 статті 187 Кодексу (далі - споживачі), за постачання природного газу.

У зв'язку з неможливістю виконання взятих на себе зобов'язань з постачання природного газу споживачам, за який отримані аванси, ПАТ передає свою кредиторську заборгованість (по отриманих авансах від споживачів) ДП відповідно до договору переведення боргу.

На підставі договору переведення боргу ДП бере на себе зобов'язання поставити газ споживачам в рахунок перерахованих ПАТ авансів. При цьому ПАТ перераховує ДП кошти у розмірі авансів, отриманих від споживачів, в рахунок яких не поставлено газ.

Слід зазначити, що переведення боргу регулюється статтями 520 - 524 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Так, відповідно до вказаних норм ЦКУ боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу.

Відповідно до пункту 187.10 статті 187 Кодексу платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), у тому числі надають послуги з його транспортування та постачання, надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Касовий метод для цілей оподаткування ПДВ - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Таким чином, платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, та іншим особам, визначеним пунктом 187.10 статті 187 Кодексу, визнають податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такими операціями на дату зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дату отримання інших видів компенсацій.