Державна фіскальна служба України розглянула Ваше звернення …. щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та нарахування і утримання єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) доходів, що виплачуються за рішенням суду звільненому працівнику, а саме компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, та повідомляє, що лист містить недостатньо інформації для надання більш детальної відповіді по суті.

З питання нарахування та утримання єдиного внеску з доходу фізичної особи, нарахованого у вигляді компенсації за невикористану відпустку після звільнення з роботи відповідь надано листом ДФС від 06.11.2015 № 10365/В/99-99-17-03-03-14.

Згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, – в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV Кодексу, п. 163.1 ст. 163 якого визначено, що об’єктом оподаткування платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно із п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків, визначених п.п. 164.2.14 цього пункту.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.6 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.