Міжрегіональним головним управлінням ДФС – Центральним офісом з обслуговування великих платників розглянуто лист щодо формування податкового кредиту при одержанні банківськими установами права власності на заставне майно, за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (далі – ЦКУ) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини першої статті 591 ЦКУ реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 593 ЦКУ право застави припиняється, у разі прийняття заставодержателем права власності на предмет застави.

Отже, для банківської установи у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача) відповідно до пункту 4 частини першої статті 593 ЦКУ право застави припиняється, операція оприбуткування об’єкта застави на баланс заставоутримувача розглядається як операція з придбання, подальші дії банківської установи з таким об’єктом є операціями з постачання власного майна, а не майна заставодавця.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема: