Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників розглянуло лист "…", за результатами розгляду та в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.

1. Законом України від 17 липня 2015 року № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (далі – Закон №655) змінено граничну вартість матеріальних активів, які можуть бути віднесені до основних засобів при здійсненні податкового обліку.

Згідно з пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 –VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з 01.09.2015 р. (дата набрання чинності Законом №655) основними засобами є матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Для підприємств, які складають фінансову звітність за П(С)БО, методи нарахування амортизації необоротних матеріальних активів встановлені "Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 (далі - П(С)БО 7), що полягає у наступному.

До категорії "Інші необоротні матеріальні активи" (п.5.2 П(С)БО 7) віднесено малоцінні необоротні матеріальні активи (далі – МНМА). Підприємствам дозволено встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА.

Відповідно до п.27 П(С)БО 7 амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується наступним чином:

або у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Нормативним документом, що регламентує облік основних засобів, а також їх відображення у міжнародній фінансовій звітності є "Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 Основні засоби" від 01.01.2014 (далі - МСБО 16), відповідно до якого для визначення об’єкта основних засобів не застосовується вартісний критерій, передбачене групування основних засобів за класами відповідно до облікової політики підприємства та відсутнє поняття МНМА.

Зокрема, згідно з п.6 МСБО 16 основні засоби - це матеріальні об’єкти, що їх утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Відповідно до п.6 "Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36. Зменшення корисності активів" від 01.01.2014 (далі - МСБО 36) та п.6 МСБО 16 амортизація це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.

Суму активу, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації (п.50 МСБО 16).

Ліквідаційну вартість та строк корисної експлуатації активу слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" (далі – МСБО 8) (п.51 МСБО 16).

Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, а припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу (п.55 МСБО 16).

Строк корисної експлуатації активу визначають, виходячи з очікуваної корисності активу для суб'єкта господарювання (п.57 МСБО 16).

Використаний метод амортизації має відображати очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід від цього активу суб'єктом господарювання (п.60 МСБО 16).

Метод амортизації, застосований до активу, слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року, а якщо відбулася значна зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод слід змінити для відображення зміненої форми. Таку зміну слід обліковувати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8 (п.61 МСБО 16).

Різні методи амортизації можна застосовувати для розподілу суми активу, що амортизується, на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації. Ці методи включають прямолінійний метод, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції. Результатом застосування прямолінійного методу амортизації є постійні відрахування протягом строку корисної експлуатації, якщо ліквідаційна вартість активу не змінюється. Результатом застосування методу зменшення залишку є зменшення суми відрахувань протягом строку корисної експлуатації. Результатом застосування методу суми одиниць продукції є відрахування, базовані на очікуваному використанні або продуктивності активу. Суб'єкт господарювання обирає метод, який найкраще відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі. Такий метод застосовують постійно від періоду до періоду, якщо не трапляється змін в очікуваній формі споживання цих майбутніх економічних вигід (п.62 МСБО 16).

Крім того, МСБО 16 регламентує розкриття у фінансовій звітності інформації для кожного класу основних засобів щодо бази оцінки, яку застосовували для визначення валової балансової вартості; застосований метод амортизації; застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації; припинення визнання тощо.

Підпунктом 138.3.1 п.138.3 ст. 138 ПКУ визначено, що розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п.14.1.138 п.14.1 ст.14 розд. I ПКУ, п.п.138.3.2 - 138.3.4 п.138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Підпунктом 138.3.3 п.138.3 ст. 138 ПКУ визначені групи основних засобів та інших необоротних активів, мінімально допустимі строки їх амортизації, а також обумовлені особливості щодо врахування при розрахунку амортизації строків корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку. Зокрема, для МНМА мінімально допустимі строки їх амортизації не встановлено.

При цьому, мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, вказані у п.п.138.3.3 п.138.3 ст. 138 ПКУ використовуються з урахуванням наступного: