Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів, на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань, укладається колективний договір.

До змісту колективного договору згідно зі ст. 13 КЗпП включається, зокрема, нормування і оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо), встановлення гарантій, компенсацій, пільг. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги.

Також ст. - 9 -1 КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Згідно з пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) до загального оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Зокрема, згідно зі ст. 12 Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" (із змінами та доповненнями) та ст. 27 Закону України від 24.02.1994 №4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (із змінами та доповненнями) в Україні обов’язковими є профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір.

Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Зокрема, наказом Міністерства охорони здоров’я України 16.09.11 №595, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за N 1159/19897, затверджено календар профілактичних щеплень в Україні (далі – Календар профілактичних щеплень)

Отже, якщо профілактичні щеплення та терміни їх проведення здійснюються відповідно до Календаря профілактичних щеплень, то витрачені роботодавцем кошти на проведення щеплення не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівника за умови наявності відповідних підтвердних документів.

Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (далі Наказ №4) допомога на лікування та медичне обслуговування у податковому розрахунку за ф. № 1ДФ відображається за ознакою "143".