Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо визначення статусу резидента та у межах компетенції повідомляє таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Кодексом.

Статус резидента в Україні визначено відповідно до положень п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Пунктом 1 статті 29 Цивільного кодексу України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання (ст. 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі – Закон № 1382)).

Реєстрація – це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла (ст. 3 Закону № 1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства – є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VІ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі – Закон № 3773).

Відповідно до ст. 5 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства отримують посвідку на тимчасове (постійне) проживання.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих інтересів доцільно враховувати в сукупності сімейні, соціальні зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження роботи та/або бізнесу.

Також достатньою (але не виключною) умовою визначення місце- знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності (п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 Кодексу).

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому відповідно до п.п. 34.1.1 п. 34.1 ст. 34 Кодексу податковим періодом є, зокрема, календарний рік.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст. 16 Закону № 3773).

Відповідно до статті 12 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710- VІ "Про прикордонний контроль" (далі – Закон № 1710) відмітка про перетинання державного кордону проставляється у паспортних документах іноземців, осіб без громадянства, імміграційних картках іноземців, осіб без громадянства, якщо в їх паспортних документах не передбачено сторінок для відміток про перетинання державного кордону, інших документах у випадках, передбачених законодавством.