- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Роз"яснення
ДФС у Дніпропетровській області
Роз’яснення
Щодо можливості отримання доходів (прибутку) від надання послуг та продажу майна
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області розглянуло звернення ___ від 03.11.2015 №03/11 щодо можливості отримання доходів (прибутку) від надання послуг та продажу майна та у відповідності до положень ст.
52 "Податкова консультація"
Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), далі –
ПКУ, у межах компетенції і повноважень повідомляє наступне.
Що стосується питань 1,2,3 листа - запиту повідомляємо.
Згідно з положеннями ст.
52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, конкретний перелік якого встановлено ст.
3 ПКУ.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Таким чином, податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування норм податкового законодавства в його податковому обліку, а не для використання у будь-який інший спосіб.
Питання щодо відносин, які виникають при здійсненні діяльності кооперативу, зокрема встановленні ціни квадратного метру площі квартири, формуванні пайового фонду, регулюються загальними нормами законодавства, в тому числі
Цивільним та
Господарським кодексами України та не стосуються питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в податковому обліку платника податку, в зв’язку з чим не належить до повноважень контролюючих органів.
Разом з цим, повідомляємо, що відповідно до положень cт.
20 Закону України від 10.07.2003 №1087-IV "Про кооперацію", далі - Закон №1087, для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі (ст.
21 Закону
№1087)
Відповідно положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій,
затвердженої Наказом МФУ від 30.11.1999 №291, далі - Інструкція №291, для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу, пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу призначено рахунок 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал".
На субрахунку 402 "Пайовий капітал" рахунку 40 відображається і узагальнюється інформація про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для провадження його господарсько-фінансової діяльності.
Тобто, Інструкцією
№291 передбачено можливість відображення інформації про пайовий капітал у сумі пайового внеску члена житлово-будівельного кооперативу на підставі первинних підтверджуючих документів, в тому числі акту приймання-передачі ТМЦ.
Одночасно, згідно з п.п.5 п.4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого
постановою КМУ від 20.08.2014 №375, Мінфін відповідно до покладених завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сфері бухгалтерського обліку.
Таким чином, з питань правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з оприбуткування ТМЦ на баланс кооперативу доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Питання 4
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів отриманих від надання послуг у вигляді технічної допомоги, юридичного і бухгалтерського супроводу та супроводу будівництва ГУ ДФС повідомляє таке.
Відповідно п.162.1 ст.
162 ПКУ платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.
14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього
Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.
18 та розділом IV
Податкового кодексу України.
Згідно п.163.1 ст.
163 ПКУ об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Поняття доходу з джерелом їх походження з України читко визначено пп.14.1.54 п.14.1 ст.
14 ПКУ.
Отже при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані фізичною особою як у грошовій, так і негрошовій формах (п.164.3 ст.
164 Кодексу).
Відповідно пп.14.1.47 п.14.1 ст.
14 ПКУ до додаткових благ відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього
Кодексу).
Згідно з п.п.14.1.48 п.14.1 ст.
14 Кодексу для цілей Розділу IV
Кодексу заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Вступаючи у трудові відносини з підприємствами, працівники укладають трудові договори.
Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Виконання робіт, надання послуг фізичною особою може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору.
Відповідно до п.167.1 ст.
167 та п.п.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень
ПКУ об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором є, зокрема доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Тобто, під об’єктом оподаткування розуміється дохід, який нараховується (виплачується, надається) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).
За цивільно-правовими договорами (договором підряду/договором про надання послуг) оплачується виконана робота/надана послуга, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами приймання-передачі).
Згідно зі статтею
837 Цивільного кодексу України (далі –
ЦКУ) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу
................Перейти до повного тексту