Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло звернення "" щодо правового врегулювання права власності на землі забудови та прибудинкову територію співвласників багатоквартирних житлових будинків; порядку нарахування та обчислення земельного податку співвласниками багатоквартирних житлових будинків; чинності договорів оренди землі, укладених під багатоквартирними житловими будинками і законність нарахувань за такими договорами оренди.

1. Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу XII Місцеві податки і збори Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року №161-XIV.

Відповідно до пункту 4 статті 33 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Статтею 9 Земельного кодексу визначено, що розпорядником земель у м. Києві є Київська міська рада.

Крім цього, згідно пункту 2 статті 382 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зі змінами і доповненнями усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Враховуючи вищезазначене, для оформлення/переоформлення права власності, користування чи укладання договорів оренди на земельні ділянки під забудовами необхідно звернутися до відповідних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин.

2. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З врахуванням пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: