Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з ОВП розглянуло лист підприємства та в межах своїх повноважень повідомляє.

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс) при укладенні зовнішньоекономічних договорів термін DDP означає, що продавець безпосередньо погоджується зробити те, що випливає з самої розшифровки назви терміна - "Доставлено, мито оплачене", тобто очистити товар для імпорту і сплатити будь-які збори, що випливають із цього.

Узявши на себе зобов'язання за договором нести витрати, пов'язані з митним очищенням товару, постачальник-нерезидент не має можливості самостійно сплатити ці витрати при наданні вантажної митної декларації. Фактично такі витрати несе, відповідно до ст. 293 Митного кодексу України (далі – МК), декларант.

Згідно зі статтею 4 МК визначено, що декларант — особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ст. 417 МК).

Відповідно до статті 416 МК митний брокер — це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, агент з митного оформлення (фізособа-резидент, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером) (ст. 418 МК).

Згідно з пунктом 180.1 Податкового кодексу України (ПК) встановлено, що для цілей оподаткування платником ПДВ є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до МК.

Згідно з пунктом 187.8 ПК датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 ПК (п. 198.2 ПК).

Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 ПК (п. 189.4 ПК).

Таким чином, якщо відповідно до договору, укладеного між митним брокером та імпортером, сплата ПДВ до бюджету при розмитненні товарів здійснюється через митного брокера, то такий імпортер — власник товарів має право віднести суму ПДВ до податкового кредиту на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару, за умови перерахування ним коштів митному брокеру до моменту розмитнення товару. Якщо хоч одна з вищевказаних умов не виконується, то імпортер — власник товарів не матиме права на віднесення до податкового кредиту таких сум ПДВ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: