Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві розглянуло лист [...] щодо відображення в податковому обліку курсових різниць та в межах компетенції повідомляє.

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2013 N 435-IV (далі - ЦКУ), Господарського кодексу України від 16.01.2003 N 436-IV та Закону України від 19.09.91 N 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон N 1576).

Частиною 1 ст. 16 Закону N 1576 визначено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Статтею 1 Закону України від 19.03.96 N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" (далі - Закон N 93/96-ВР) визначено терміни: іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; іноземні інвестиції - цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Статтею 11 Закону N 93/96 визначено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розділу III Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 (далі - Положення (стандарт) БО 21).