Правові засади регулювання операцій по управлінню майном визначені Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Згідно зі статтею 1029 ЦКУ, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Статтею 1030 ЦКУ визначено, що предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Не можуть бути предметом договору управління майном грошові кошти, крім випадків, коли право здійснювати управління грошовими коштами прямо встановлено законом. Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя. Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік. Розрахунки, пов'язані з управлінням майном, здійснюються на окремому банківському рахунку. Майно, набуте управителем у результаті управління майном, включається до складу отриманого в управління майна.

При цьому, управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності та не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом (стаття 1033 ЦКУ).

Відповідно до пункту 1.5 розділу I наказу Мінфіну України від 09.12.2011 р. N 1588 "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" (далі - Порядок N 1588) договір управління майном заноситься до Реєстру договорів управління майном.

При цьому, пунктом 1.7 розділу I Порядку N 1588 визначено, що управитель майна - юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності та платником податку на прибуток та веде окремо від власного облік доходів та витрат від управління майном, що отримано ним в управління за договорами управління майном.

Порядок оподаткування вказаних операцій з нерухомим майном для юридичних осіб, визначено розділом III Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу встановлено, що для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. N 290 (зі змінами і доповненнями).

Оподаткування ж доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 розділу IV Кодексу.

Так, пунктом 177.2 статті 177 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.