'...'

Відповідно до абзацу другого пункту 10 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, в період його тимчасової непрацездатності.

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП), то згідно зі статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі захворювання працівника, що звільняється за угодою сторін, напередодні звільнення у підприємства немає можливості провести з ним остаточний розрахунок, але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (стаття 116 КЗпП).

Правове регулювання надання допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам здійснюється відповідно до норм Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (далі - Закон N 77).

Статтею 19 розділу IV Закону N 77 визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності передбачені частиною другою статті 22 розділу IV Закону N 77, відповідно до якої допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України (далі - Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону N 77 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.