Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист <...> щодо застосування понижуючого коефіцієнта (далі - коефіцієнт) до розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) і в межах компетенції повідомляє.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку, визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) з урахуванням змін, внесених Законом від 02 березня 2015 року № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення", які набрали чинності з 13 березня 2015 року.

Відповідно до абзацу другого п. 1 та п. 3 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108), та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 19 Закону № 108 ).

Розмір єдиного внеску встановлено ст. 8 Закону № 2464 .

При цьому п. 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 визначено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464 для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;