Пунктом 252.19 ст. 252 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено порядок визначення об'єкта оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - Плата). Зокрема, платнику надано право самостійно визначати обсяг (кількість) відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції і нормативних актів, що регламентують вимоги до відповідного виду товарної продукції гірничих підприємств стосовно визначення якості сировини та кінцевого продукту в лабораторіях, атестованих згідно з правилами уповноваження та атестації у державній метрологічній системі.

Разом з тим, непоодинокими є випадки зловживання платниками при використанні норми п. 252.19 Кодексу щодо визначення платником об'єкта оподаткування Платою відповідно до вимог затверджених ним схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання шляхом порушення особливих умов використання активів ділянок надр.

Статтею 153 Господарського кодексу України на суб'єктів господарювання, які здійснюють спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі й ділянок надр, покладено обов'язок з використання природних ресурсів відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; а також з ефективного і економного використання природних ресурсів на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності.