Про затвердження методичних рекомендацій

ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

27.03.2015 № 42

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби № 79 від 08.06.2015 )

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" , пункту 9 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України , затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 400, з метою планування, організації та виконання заходів цивільного захисту щодо запобігання та своєчасного реагування на надзвичайні ситуації

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації "Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України" (додається).

2. Затвердити Методичні рекомендації "Реалізація в установах Держсанепідслужби України заходів з евакуації бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру" (додається).

3. Керівникам територіальних органів, установ та підприємств, що входять до сфери управління Держсанепідслужби України (далі - установи Держсанепідслужби України), організувати роботу із забезпечення виконання заходів цивільного захисту, привести у відповідність до вимог законодавства України та зазначених Методичних рекомендацій документи із планування, роботу комісій, навчання персоналу. Термін виконання - до 13 квітня 2015 року.

4. Завідувачу Сектору з мобілізаційної роботи Глембоцькій Г.В. довести цей наказ до відома керівників установ Держсанепідслужби України.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Т. в. о. Голови

С.В. Протас

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державної

санітарно-епідеміологічної

служби України

27.03.2015 № 42

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

"Реалізація державної політики у сфері цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України"

I. Нормативно-правові акти, що регулюють державну політику у сфері цивільного захисту

Конституція України;

Закон України "Про основи національної безпеки України" ;

Кодекс цивільного захисту України;

Указ Президента України від 06 квітня 2011 року № 400 "Про затвердження Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України";

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ;

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ;

Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" ;

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ;

Закон України "Про безпечність та якість харчових продуктів" ;

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" ;

Закон України "Про правовий режим воєнного стану" ;

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 року № 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України 26 червня 2013 року № 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях";

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 443 "Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. № 819 "Про затвердження Порядку проведення навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов'язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту";

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 "Про затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1200 "Про затвердження Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю";

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

Інші нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність центральних органів виконавчої влади щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

II. Основні терміни та визначення

У даних Методичних рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;

евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоров'ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення;

епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу;

епізоотія - широке поширення заразної хвороби тварин за короткий проміжок часу, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;

епіфітотія - широке поширення на території однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць заразної хвороби рослин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - комплекс правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків;

засоби протипожежного захисту - технічні засоби, призначені для запобігання, виявлення, локалізації та ліквідації пожеж, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних факторів пожежі;

засоби цивільного захисту - протипожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, вироби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів;

зона можливого ураження - окрема територія, акваторія, на якій внаслідок настання надзвичайної ситуації виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяна шкода майну;

зона надзвичайної ситуації - окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

ліквідація наслідків надзвичайної ситуації - проведення комплексу заходів, що включає аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації;

медико-психологічна реабілітація - комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників аварійно-рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, а також постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, передусім неповнолітніх осіб;

надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності;

небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків;

небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини;

оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів управління цивільного захисту про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення;

пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища;

пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю;

реагування на надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків - скоординовані дії суб'єктів забезпечення цивільного захисту, що здійснюються відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації, уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації, і полягають в організації робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, припинення дії або впливу небезпечних факторів, викликаних нею, рятування населення і майна, локалізації зони надзвичайної ситуації, а також ліквідації або мінімізації її наслідків, які становлять загрозу життю або здоров'ю населення, заподіяння шкоди території, навколишньому природному середовищу або майну;

система оповіщення - комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та населення;

техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

III. Загальні положення

1. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

2. Основні принципи здійснення цивільного захисту:

1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності;

2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян;

4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;

5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб;

6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;

7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їхнього життя і здоров'я;

8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту (далі - ЦЗ);

9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

3. Основними завданнями єдиної державної системи цивільного захисту є:

1) забезпечення готовності міністерств та інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

2) забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

3) навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;

4) виконання державних цільових програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

5) опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

6) прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

7) створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

8) оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

9) захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

10) проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

11) пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;

12) здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;

13) реалізація визначених законом прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

14) інші завдання, визначені законом.

4. Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

5. Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

1) державний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об'єктовий.

6. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту:

1) забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади;

2) здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій;

3) забезпечення виконання завдань цивільного захисту створеними ними функціональними підсистемами;

4) розроблення та забезпечення реалізації галузевих програм і планів заходів з питань цивільного захисту, зокрема спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, забезпечення техногенної та пожежної безпеки;

5) розроблення та здійснення заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування національної економіки в особливий період, зокрема суб'єктів господарювання, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

6) керівництво створеними ними аварійно-рятувальними службами, суб'єктами господарювання, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, спеціалізованими службами цивільного захисту, забезпечення їх діяльності та здійснення контролю за готовністю до дій за призначенням;

7) організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

8) здійснення методичного керівництва суб'єктами господарювання, що належать до сфери їх управління, стосовно виконання ними вимог техногенної та пожежної безпеки, а також контролю за виконанням зазначених вимог;

9) створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

10) забезпечення навчання з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки посадових осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

11) розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;

7. Міністерство охорони здоров'я, як центральний орган виконавчої влади, утворює медичну спеціалізовану службу цивільного захисту в територіальній підсистемі єдиної державної системи цивільного захисту.

У разі створення функціональної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту - МОЗ формує підсистему медичного, біологічного та психологічного захисту населення та підсистему забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

IV. Фінансування заходів у сфері цивільного захисту

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.

V. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

За створення перешкод у діяльності посадових осіб державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягаються до дисциплінарної адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Напрямки реалізації заходів цивільного захисту	Законодавча та нормативно-правова база
VI. Визначення структурного підрозділу або спеціаліста з питань цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Організація заходів цивільного захисту. забезпечення техногенної та пожежної безпеки в територіальних органах, установах та підприємствах Держсанепідслужби України (далі - установи Держсанепідслужби України) здійснюються підрозділами з питань цивільного захисту або працівниками з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які призначаються керівниками установ.	Ст. 18 КЦЗУ
У суб'єктах господарювання, а також закладах охорони здоров'я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб'єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту.	Ст. 20 п. 2 КЦЗУ
VII. Основні напрямки реалізації заходів цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Відповідно до повноважень, бюджету, якості та фаху підготовки спеціалістів, атестацій лабораторій, забезпеченості приладами, устаткуванням, реактивами та витратними матеріалами установи Держсанепідслужби України здійснюють: планування і використання сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності; виявлення та оцінку радіаційної і хімічної обстановки; організацію та здійснення дозиметричного і хімічного контролю; участь у розробленні загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки; завчасне накопичення і підтримання у готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю; своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та проведення санітарно-протиепідемічних заходів; контроль за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води та джерелами водопостачання; завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань; накопичення медичного та спеціального майна і техніки; навчання населення способам надання домедичної допомоги та правилам дотримання особистої гігієни; здійснення заходів з метою недопущення негативного впливу на здоров'я населення шкідливих факторів навколишнього природного середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань; проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації; санітарну охорону територій в зоні надзвичайної ситуації; своєчасне виявлення чинників та осередку біологічного зараження, його локалізацію і ліквідацію; прогнозування масштабів і наслідків біологічного зараження, розроблення та запровадження своєчасних протиепідемічних, профілактичних, протиепізоотичних, протиепіфітотичних і лікувальних заходів; проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики біологічного зараження населення;	Ст. 35, 36, 37 КЦЗУ
запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину; здійснення дезінфекційних заходів в осередку зараження, знезараження суб'єктів господарювання, тварин та санітарної обробки населення; біологічний захист населення, тварин і рослин додатково включає встановлення протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів та їх дотримання суб'єктами господарювання, закладами охорони здоров'я та населенням; забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання; забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна; створення об'єктових формувань цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ) та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням; проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах суб'єкта господарювання, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; проведення об'єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму; створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; розроблення і затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.	Ст. 20 КЦЗУ
VIII. Планування заходів цивільного захисту в установах Держсанепідслужби України Планування заходів цивільного захисту (далі - ЦЗ) в установах Держсанепідслужби України здійснюється у відповідності з Планом основних заходів цивільного захисту України на відповідний рік, який затверджується Кабінетом міністрів України. На основі державного плану розробляється план основних заходів цивільного захисту установи на відповідний рік. Для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання із чисельністю працюючого персоналу більш як 50 осіб розробляються плани реагування на надзвичайні ситуації. План цивільного захисту на особливий період відпрацьовується відповідно до методичних рекомендацій ДСНС України. План цивільного захисту на особливий період визначає обсяг, порядок організації, способи і строки здійснення заходів щодо виконання завдань цивільного захисту в режимі функціонування в умовах особливого періоду. План цивільного захисту установи на особливий період складається з: текстової частини; додатків (текстових, графічних, картографічних); формалізованих і довідкових документів. Планування цивільного захисту об'єкта - це розроблення сукупності документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, виробництва, а також виконання завдань вищих органів, пов'язаних із поданням допомоги населенню інших об'єктів і міст. Плани, розроблені з урахуванням реальних можливостей і умов установи, є настановою для організованих дій як з метою підготовки установи до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (стихійних лих, техногенних аварій, вогнищ, воєнних конфліктів). Вихідні документи, що використовуються під час розробки плану: Укази Президента, акти Верховної Ради та Уряду України, накази ДСНС України, дані про кількість формувань, які створено в установі, їх особовий склад; витяг із плану прийому і розміщення евакуйованого населення; окремі розпорядження керівника цивільного захисту області, документи, які характеризують населений пункт. Реальність розроблених планів ЦЗ залежить від повноти вихідних даних, наявності сил і засобів, правильного обліку всіх можливостей установи. Плани установи розробляють його керівники, спеціалісти з питань ЦЗ (орган управління). Методичні рекомендації щодо планування можна отримати у структурних підрозділах з питань НС облдержадміністрацій та територіальних підрозділах ДСНС України. Установа, яка знаходиться на території одного або кількох населених пунктів (районів), є основним об'єктом, юридичною особою із відповідним положенням про установу (статутом), складає єдиний план разом з адміністрацією відповідних районів (міст). Правила розробки плану цивільного захисту: 1 етап - організаційно-підготовчий На цьому етапі проводиться підбір складу виконавців, збір, узагальнення та вивчення вихідних даних. - вивчити керівні та нормативні документи з ЦЗ; - вивчити документи органів управління ЦЗ, зробити висновки з оцінки обстановки, яка може скластися при виникненні НС. В директивних документах органів управління ЦЗ передбачається порядок, послідовність і строки планування заходів ЦЗ, відповідальні посадові особи за виконання заходів, особливості захисту персоналу, порядок навчання населення, підготовки формувань та інше. Визначає кожному підрозділу: - способи оповіщення і підтримання зв'язку; - основні способи захисту; - кількість формувань ЦЗ, що призначаються для роботи; - основні заходи ЦЗ. Показники, які готують і використовують при розробці плану: - розташування установи, розміри території; - кількість працюючих в установі, чисельність найбільшої працюючої зміни (НПЗ); - характер виробництва; - показники для планування евакозаходів (чисельність евакуйованих, можливості з евакуації, розрахунки персоналу, техніки, специфіки заходів з евакуації установи, тощо); - можливості установи з виконання завдань ЦЗ і їх всебічному забезпеченню; - наявність штучних джерел водопостачання, їх стан і дебіт води, стан систем зв'язку та оповіщення, відомості щодо техніки, засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ), пекарень, їдалень; - дані інженерних засобів захисту, їх стан та місткість;	Ст. 26-28 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту"
2 етап - практична розробка і оформлення документів плану. На даному етапі проводиться попереднє узгодження дій з органами управління ЦЗ, відповідними територіальними підрозділами ДСНС, МВС, СБУ, військових підрозділів та частин, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За даними оцінки можливої обстановки, керівники планують заходи підвищення стійкості роботи установи. Всі пропозиції, пов'язані із затратами, необхідно документально обґрунтувати з поданням відповідних заявок із кошторисами. Узгоджуються наступні питання: - порядок взаємного оповіщення і інформування про загрозу або виникнення НС; - склад сил і засобів, які виділяються для проведення спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження; - організація захисту та життєзабезпечення персоналу, членів їх сімей і населення, яке проживає в зонах можливого ураження; - порядок використання маршрутів, мостів, переправ; - порядок охорони громадського порядку.	Постанова Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 787 "Про Порядок утворення, завдання та функції формувань цивільного захисту"
3 етап - узгодження, затвердження та доведення плану до виконавців. Узгодження документів плану, доопрацювання, погодження з органами управління (установами охорони здоров'я облдержадміністрацій та територіальними підрозділами ДСНС України). В головних установах плани розробляють з урахуванням взаємодії і постановки завдань всім підпорядкованим підрозділам, що входять до складу установи. Крім цього виписки з основного плану реагування розробляють і у кожному регіональному підрозділі: - схема оповіщення працюючого персоналу та зв'язку; - порядок отримання (забезпечення) ЗІЗ; - склад і завдання формувань; - розрахунок на проведення евакозаходів. Планування евакуації має передбачати виникнення найбільш несприятливих ситуацій під час підготовки і проведення евакуації: відсутність відповідних керівників, транспорту, електрозабезпечення, погані погодні умови, аварія на дорозі, паніка серед людей та ін. Після затвердження плану організується вивчення документів усім керівним складом об'єкта. Залежно від призначення, формування цивільного захисту можуть бути рятувальні, медичні, транспортні, ремонтні, а також формування радіаційного і хімічного спостереження, санітарної обробки людей, спеціальної обробки майна, одягу та транспорту, матеріально-технічного забезпечення, зв'язку. Формування цивільного захисту утворюються як пости, ланки, групи, бригади, колони, команди та загони і входять до складу сил цивільного захисту. В установах Держсанепідслужби України створюються три основних категорії груп: група радіаційного спостереження і дозиметричного контролю; група хімічного спостереження та контролю; група епідеміологічної розвідки та контролю. Дані групи формуються з урахуванням повноважень установи, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, реальної можливості виконати завдання на території адміністративно-територіальної одиниці, фахової підготовки спеціалістів, атестацій лабораторій, забезпеченості приладами, устаткуванням, реактивами, поживними середовищами та витратними матеріалами, спеціальним санітарним автотранспортом, деззасобами, засобами захисту. Установи Держсанепідслужби України повинні чітко знати свої завдання щодо виконання планів реагування і взаємодії органів виконавчої влади та відповідних державних інституцій у разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу та планів взаємодії у разі вчинення актів ядерного тероризму відповідно до законодавства України.	Постанова Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 813 "Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади та юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері використання ядерної енергії, в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу".
IX. Комісія з питань надзвичайних ситуацій установи Держсанепідслужби України Постійно діючими органами управління цивільного захисту, до повноважень яких належать питання організації та здійснення заходів цивільного захисту, є керівники установ, підрозділи (посадові особи) з питань цивільного захисту, які утворюються (призначаються) відповідно до законодавства. Координаційними органами на об'єктовому рівні є комісії з питань надзвичайних ситуацій. Основними завданнями комісії є: координація дій органів управління, сил та засобів у разі виникнення надзвичайної ситуації або виявлення загрози її виникнення, а також під час реагування на зазначену ситуацію; організація першочергових заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; участь у здійсненні заходів у сфері цивільного захисту та техногенно-екологічної безпеки; планування роботи з розгляду питань, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру. Комісію очолює голова, який має двох заступників, у тому числі одного першого. Головою комісії призначається перший заступник керівника установи, яка її утворила, відповідно до розподілу функціональних повноважень. Посадовий склад комісії та положення про комісію затверджується наказом керівника установи Держсанепідслужби України. У разі відсутності голови комісії його обов'язки виконує перший заступник або заступник за дорученням голови комісії. Основною організаційною формою роботи комісії є засідання, які проводяться згідно з планом її роботи, а також у разі необхідності, але не рідше ніж щокварталу. Засідання комісії вважається правоможним, якщо на ньому присутні більш як половина її складу. Засідання комісії веде голова, а у разі його відсутності - перший заступник або заступник голови. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням і вважається схваленим, якщо за нього проголосувало більш як половина присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні. Рішення комісії фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим на засіданні, відповідальним секретарем комісії, та затверджуються керівником органу, який її утворив. Член комісії, який не підтримує пропозиції та рекомендації, прийняті комісією, може викласти у письмовій формі свою окрему думку, що додається до протоколу засідання. Рішення комісії, прийняті у межах її повноважень, є обов'язковими для виконання в установі. Організація роботи комісії здійснюється головою комісії за допомогою відповідального секретаря, який забезпечує підготовку, скликання та проведення засідань, а також здійснює контроль за виконанням її рішень. Забезпечення членів комісії спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту та створення належних умов для їх роботи покладається на установу, яка утворила відповідну комісію. Секретар комісії, як правило, є особа відповідальна за питання ЦЗ в установі.	Ст. 6 КЦЗУ , ст. 10, 11 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту", постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 р. № 927 "Типове положення про регіональну та місцеву комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій"
X. Підпорядкованість та звітність з питань цивільного захисту установ Держсанепідслужби України Установи Держсанепідслужби України в обласній територіальній підсистемі єдиної державної системи цивільного захисту підпорядковуються: Голові Державної санітарно-епідеміологічної служби України; Голові обласної державної адміністрації (для м. Київ - голові КМДА) - керівнику цивільного захисту області; Керівнику установи охорони здоров'я облдержадміністрації (для м. Київ - керівнику установи охорони здоров'я КМДА) - керівнику обласної медичної спеціалізованої служби.	Ст. 76 КЦЗУ

Виконують рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (далі - ТЕБ та НС). До роботи у складі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації можуть бути залученими представники установ Держсанепідслужби України у якості експертів відповідних центральних органів виконавчої влади.	Ст. 7 КЦЗУ
Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості; відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту. Облік сил цивільного захисту на державному рівні ведеться ДСНС України, а регіональному рівні - її територіальними органами. Органи управління цивільного захисту (структурний підрозділ з питань НС облдержадміністрації, територіальний підрозділ ДСНС України) здійснюють збір, підготовку, зберігання, оброблення, аналіз, передачу інформації з питань цивільного захисту та зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну та достовірну інформацію про загрозу виникнення та/або виникнення надзвичайних ситуацій з визначенням меж їх поширення і наслідків, а також про способи та методи захисту від них. Інші установи та організації здійснюють роботу з установами Держсанепідслужби України, у рамках виконання заходів ЦЗ, відповідно до підпорядкованості та через обласні органи управління ЦЗ.	Ст. 18, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 11 "Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту"
XI. Моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій З дати введення в дію Кодексу цивільного захисту України (01 липня 2013 року) втратили чинність ряд законодавчих та нормативно-правових актів України, на підставі яких були визначені: постійно діюча мережа спостереження і лабораторного контролю (МСЛК) за забрудненням навколишнього природного середовища радіоактивними та отруйними речовинами і бактеріологічними (біологічними) засобами, організація спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки обласними номерними постами радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС), розрахунково-аналітична група (РАГ). З метою забезпечення здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в Україні проводяться постійний моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій. Моніторинг надзвичайних ситуацій - це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, а також своєчасне виявлення тенденцій до їх зміни. Спостереження, лабораторний та інший контроль включають збирання, опрацювання і передавання інформації про стан навколишнього природного середовища, забруднення продуктів харчування, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними та хімічними речовинами, зараження збудниками інфекційних хвороб та іншими небезпечними біологічними агентами. Для проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій в Україні створюється та функціонує система моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб'єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, визначаються Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об'єктовому рівні визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання. Станом на квітень 2015 року Кабінетом Міністрів України не створено систему моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. У разі створення зазначеної системи установи Держсанепідслужби України можуть бути залученими до виконання заходів у даній системі.	Ст. 43 КЦЗУ
XII. Матеріальний резерв та матеріально-технічне забезпечення Установи Держсанепідслужби України забезпечують підпорядковані їм групи реагування, діяльність яких спрямована на виконання завдань і заходів з питань цивільного захисту, засобами захисту, іншим майном, службовими, навчальними, господарськими та підсобними приміщеннями, в обсягах, необхідних для їх діяльності. Матеріальні резерви для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій створюються з метою їх використання у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій. Забезпечення населення і персоналу засобами радіаційного та хімічного захисту у разі застосування ядерної та інших видів зброї масового знищення проти України в умовах воєнного стану або у разі виникнення надзвичайної ситуації на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах господарювання в умовах мирного стану здійснюється відповідно до вимог Порядку забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1200, із змінами.	Ст. 97, 98 КЦЗУ
XIII. Заходи з евакуації У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією суб'єктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі. Евакуація матеріальних і культурних цінностей, небезпечних речовин та агентів, проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення. Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується ДСНС України.	Ст. 33 КЦЗУ
Приймання, перевезення, розміщення, облік та зберігання евакуйованих матеріальних і культурних цінностей здійснюється органом, відповідальним за організацію проведення евакуації, у визначеному законодавством порядку. Організація проведення евакуації та підготовка районів для розміщення евакуйованого населення і його життєзабезпечення, а також зберігання матеріальних і культурних цінностей покладаються на керівників установ. Заходи з евакуації в установах Держсанепідслужби України визначаються в основному плані реагування на НС та повинні передбачати порядок оповіщення, визначення черговості, відповідальних осіб, автотранспорту, приладів, устаткування, ресурсне та матеріально-технічне забезпечення, вантажні команди, порядок та заходи з безпеки щодо поводження з небезпечними бактеріологічними агентами та хімічними речовинами, строки та пункти призначення.	Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 "Порядок проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"
XIV. Укриття персоналу у захисних спорудах Керівники установ Держсанепідслужби України забезпечують дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд (далі - ЗС). У разі відсутності власних захисних споруд необхідно визначити та узгодити використання для персоналу найближчої ЗС. Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, дії засобів ураження у мирний час та в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття. Тимчасове сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період. Персонал установи повинен бути проінформований про місце укриття, порядок використання та правила поведінки в захисних спорудах.	Ст. 20, 32 КЦЗУ
XV. Підготовка до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту установи Держсанепідслужби України Підготовка здійснюється з метою забезпечення готовності органів управління та сил цивільного захисту до виконання завдань цивільного захисту в мирний час і особливий період. Основними завданнями з підготовки органів управління та сил цивільного захисту є: поглиблення теоретичних знань, набуття практичних умінь і відпрацювання практичних навичок, необхідних для проведення заходів з цивільного захисту; відпрацювання злагодженості дій органів управління та сил цивільного захисту під час проведення заходів з цивільного захисту; проведення оцінки стану готовності органів управління та сил цивільного захисту до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; навчання керівного складу та фахівців органів управління та сил цивільного захисту з питань застосування сучасних засобів зв'язку і автоматизації управління, спеціальної техніки, обладнання та інструментів; впровадження в практику передового досвіду з підготовки органів управління та сил цивільного захисту. Підготовка органів управління та сил цивільного захисту здійснюється відповідно до плану основних заходів цивільного захисту України на відповідний рік, річних планів основних заходів цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланок. Безпосередню підготовку сил цивільного захисту здійснюють їх керівники.	Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 443 "Про затвердження Порядку підготовки до дій за призначенням органів управління та сил цивільного захисту"
XVI. Здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях Навчання населення здійснюється за місцем роботи для категорії працюючого населення; Навчання населення складається з: навчання безпосередньо в установах; навчання за межами установ керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту та пожежної безпеки; практичної підготовки під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту; навчання під час здобуття відповідного освітнього рівня у навчальних закладах системи освіти; самостійного вивчення інформації про дії в умовах надзвичайних ситуацій. Навчання працюючого населення здійснюється безпосередньо в установі згідно з програмами підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях, а також під час проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту. Програми підготовки працівників до дій у надзвичайних ситуаціях розробляються і затверджуються установами на підставі програм та організаційно-методичних вказівок з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях, що розробляються і затверджуються ДСНС України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Навчальні групи комплектуються переважно з працівників, що входять до складу спеціалізованих служб і формувань цивільного захисту. У разі прийняття на роботу особа за місцем роботи проходить інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Інструктаж та перевірка знань проводяться у порядку, визначеному установою Держсанепідслужби України на основі вимог нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту. Особи, що залучаються установами Держсанепідслужби України (в тому числі на умовах договору) до проведення інструктажів, навчання і перевірки знань з питань цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, зобов'язані пройти спеціальну підготовку на територіальних курсах, у навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності відповідно до вимог типового положення про них. Графіки проведення таких навчань і тренувань затверджуються щороку керівниками установ і узгоджуються з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та територіальними органами ДСНС України (обласними органами управління).	Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях"
XVII. Організація та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту в установі Держсанепідслужби України Керівником навчання є керівник установи. До складу керівництва навчанням також входять: заступники, помічники керівника навчання, начальник штабу керівництва навчанням. Штаб керівництва навчанням створюється як тимчасовий орган для забезпечення розробки документів з проведення навчання, підготовки навчально-матеріальної бази, пунктів управління, робочих місць тих, хто навчається, засобів зв'язку та оповіщення, організаційно-методичного керівництва навчанням та управління силами цивільного захисту, які беруть в ньому участь. План проведення, що є основним документом, який визначає хід навчання, послідовність відпрацювання навчальних питань, розробляється текстуально з такими додатками: план об'єкта з графічним показом ділянок, рубежів, пунктів відтворення обстановки та переліком засобів імітації; почасовий графік нарощування обстановки з переліком ввідних; схема розгортання сил і засобів у місцях (ділянках) відпрацювання практичних заходів та їх зміст; табель термінових донесень за навчанням. Оцінка готовності (допуск) персоналу до проведення навчання здійснюється комісією установи, до складу якої включаються посадові особи, які виконують обов'язки, пов'язані із забезпеченням цивільного захисту, пожежної безпеки та охорони праці, а також представник відповідного територіального органу ДСНС України. Очолює її голова комісії з питань надзвичайних ситуацій установи. Кожен працівник протягом року (крім року проведення на підприємстві, в установі, організації спеціального об'єктового навчання) має взяти участь у протипожежному тренуванні, темою якого є порушення режиму роботи об'єкта в цілому, а також у протипожежному тренуванні по структурних підрозділах установи. Учасники планового тренування, які отримали за свої дії незадовільні оцінки, проходять позачергову перевірку знань з питань цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.	Наказ МВС України від 11.09.2014 № 934 "Про затвердження Порядку організації та проведення спеціальних об'єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту"
XVIII. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Для безпосередньої організації і координації аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації утворюється штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, який є робочим органом керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Рішення про утворення та ліквідацію штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, його склад приймає керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Керівництво роботою штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації здійснює його начальник, який призначається керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації розгортається і працює, як правило, у районі виникнення надзвичайної ситуації. Термінів у штатному розкладі "штаб ЦЗ", "начальник штабу ЦЗ" установи чинними нормативно-правовими актами України з питань ЦЗ не визначено.	Ст. 76 КЦЗУ

СХЕМА

територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту

( Див. текст )

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державної

санітарно-епідеміологічної

служби України

27.03.2015 № 42

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

"Реалізація в установах Держсанепідслужби україни заходів з евакуації бактеріологічних препаратів, біологічних агентів та небезпечних хімічних речовин у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру"

I. Нормативно-правові акти щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту

Конституція України;

Закон України "Про основи національної безпеки України" ;

Кодекс цивільного захисту України;

Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" ;

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ;

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ;

Закон України "Про правовий режим воєнного стану" ;

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" .

Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності";

Державні санітарні правила ДСП 9.9.5.-080-02 "Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю".

II. Основні терміни та визначення

У даних Методичних рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

зона надзвичайної ситуації - окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

................

Перейти до повного тексту