Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) та Державна податкова адміністрація України (далі - ДПА) у зв'язку з численними запитами, що надходять від страховиків стосовно роз'яснення Порядку застосування підпунктів 4.3.32 - 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум, отриманих платником податку за договорами страхування (далі - Порядок), додатково роз'яснює.

Цей Порядок розроблено Держфінпослуг на виконання підпункту 4.3.34 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Порядок затверджено розпорядженням Держфінпослуг від 18.11.2003 року N 126 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.01.2004 року за N 1/8600.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону та Порядку страховик-резидент є податковим агентом (далі - податковий агент) при виплаті (нарахуванні) платнику податку суми страхової виплати, страхового відшкодування, викупної суми або їх частин за договором довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування.

Відповідно до підпункту 4.3.32 пункту 4.3 статті 4 Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) у вигляді суми страхової виплати, страхового відшкодування або викупної суми, отримувані платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування, при виконанні умов, передбачених підпунктами 4.3.32 "а", 4.3.32 "б", 4.3.32 "в".

Так підпункт 4.3.32 "а" передбачає, що за договором страхування життя або здоров'я платника податку належним чином має бути підтверджений факт нанесення шкоди страхувальнику.

У разі настання страхового випадку під час дії договору страхування життя або здоров'я (іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування) страховикам для здійснення виплат суми страхової виплати слід дотримуватися вимог пункту 2.1 Порядку щодо підтвердження факту нанесення шкоди страхувальнику.

У разі, якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2005 року.

У підпунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Порядку слово "страхувальник" тотожне виразу "застрахована особа".

Особливу увагу слід звернути на підпункт 2.1.2 Порядку, в якому наводиться перелік документів, які приймаються податковим агентом для належного підтвердження факту нанесення шкоди страхувальнику з огляду на наслідки страхового випадку.

Оскільки підпунктами 4.3.32 - 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону встановлено види доходів, які не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку, наслідки страхового випадку слід розглядати в контексті видів виплат страхового відшкодування.

Так, при виплаті страхового відшкодування за певну кількість днів непрацездатності необхідним документом для підтвердження нанесення шкоди страхувальнику буде лист непрацездатності; при безпосередній оплаті страховиком медичних витрат медичним закладам - рахунки цих закладів; при відшкодуванні страхувальнику медичних витрат, які проведені страхувальником самостійно, - розрахункові документи (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери тощо). Таким чином, податковий агент повинен отримати від платника податку підтверджуючі документи, які зазначені в пункті 2.1.2 Порядку, з врахуванням наслідків страхового випадку (виду та форми виплати страхового відшкодування).

Що стосується виплат страхового відшкодування спадкоємцям застрахованої особи у разі відкриття спадщини (смерті застрахованої особи), то у таких випадках слід керуватися пунктом 4 Порядку. Документом, який підтверджує смерть спадкодавця (застрахованої особи), може бути свідоцтво про смерть, видане відповідно до законодавства, або його нотаріально засвідчена копія.