Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці визначено у Законі України "Про охорону праці" (далі - Закон).

До основоположних принципів реалізації державної політики в сфері охорони праці відноситься пріоритет життя і здоров'я працівників та повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Враховуючи зазначене, положеннями статті 13 Закону передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, у тому числі створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства) та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці; забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці.

Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 р. за N 226/2666, встановлює вимоги до змісту, побудови і викладу інструкцій з охорони праці (далі - Інструкції), визначає порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та скасування чинних інструкцій.