Міністерством доходів і зборів України розглянуто звернення щодо застосування при митному оформленні товарів норми стосовно конфлікту інтересів, передбаченої пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Повідомляємо, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Кодексу презумпція правомірності рішення платника податків має місце у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (далі - принцип презумпції правомірності).

При цьому питання про наявність суперечностей між актами законодавства однакової юридичної сили має вирішуватись виходячи із загальновизнаних принципів права, згідно з якими спеціальний акт має переважну силу над загальним, а прийнятий пізніше - над попереднім.

Застосування вказаного принципу презумпції правомірності може мати місце після завершення перевірки контролюючим органом платника податків та складання в установленому порядку акта такої перевірки.

Зазначене обумовлено тим, що в ході перевірки платника податків орган доходів і зборів не приймає обов'язкових для платника податків рішень, а лише здійснює вивчення діяльності підприємства, а у випадку виявлення порушень вимог законодавства фіксує їх в акті перевірки.

Рішення, які приймаються органами доходів і зборів на підставі акта перевірки, мають прийматися з дотриманням принципу презумпції правомірності.

У випадку оскарження платником податку рішення органу доходів і зборів, прийнятого на підставі акта перевірки відповідно до ст. 56 Кодексу, застосування принципу презумпції правомірності передбачено нормами п. 56.21 цієї статті Кодексу, згідно з яким у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.