Відповідно до підпункту 2 завдання 2 розділу I "Організаційні завдання і заходи" Додатка 2 до Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018"

1. Затвердити:

1.1. Стратегію забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки, що додається;

1.2. Перелік профілактичних послуг для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, що додається.

2. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Ця Стратегія визначає основні напрями реалізації державної політики України із забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг в рамках реалізації Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки (далі - Програма), затвердженої Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII.

Стратегія забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг на 2014-2018 роки ґрунтується на:

Конституції України, що встановлює права кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, яка забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм;

Схвалених Верховною Радою України:

Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018";

Закону України від 23.12.2010 № 2861-VI, ВВР, 2011, про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ, яким надаються державні гарантії у сфері протидії поширенню хвороб, зумовлених ВІЛ, шляхом:

1. пріоритетності в профілактиці поширення ВІЛ-інфекції інформаційно-роз'яснювальної роботи з населенням щодо принципів здорового та морального способу життя, духовних цінностей і відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків;

2. пропаганди здорового способу життя;

3. регулярного інформування населення, у тому числі через засоби масової інформації, про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, важливість здорового та морального способу життя для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливості діагностики та лікування;

4. доступу населення до засобів профілактики, що дають змогу запобігти зараженню і поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом;

5. включення питань щодо профілактики ВІЛ-інфекції, здорового та морального способу життя, духовних цінностей, відповідальної поведінки у сфері сексуальних стосунків, традиційних сімейних цінностей, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, а також щодо неприпустимості дискримінації таких людей та необхідності формування толерантного ставлення до них до відповідних навчальних програм для середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів;

6. запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін'єкційним способом, за допомогою програм реабілітації таких осіб та програм зменшення шкоди, що, серед іншого, передбачають використання замісної підтримувальної терапії для осіб, які страждають на наркотичну залежність, та створення умов для заміни використаних ін'єкційних голок і шприців на стерильні з подальшою їх утилізацією;

7. інформаційно-роз'яснювальної та реабілітаційної роботи, у тому числі із залученням представників громадських, благодійних та релігійних організацій, серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін'єкційним способом, з метою протидії поширенню ВІЛ-інфекції;

8. участі організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних організацій та профспілок, в інформаційній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг, спрямованих на забезпечення лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, на основі забезпечення доступу зазначених організацій у порядку, встановленому законодавством, до участі у виконанні державного замовлення на надання медичних і соціальних послуг представникам групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та людям, які живуть з ВІЛ, на конкурсних засадах.

Затвердженої Указом Президента України Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, згідно з яким визначено основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом (у т. ч. забезпечення протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу). Міністерства та центральні органи виконавчої влади повинні забезпечити реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснити інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України до ЄС.

Затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених інститутами громадянського суспільства, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка".

Стратегія визначає цілі державної політики та основні завдання центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг у 2014-2018 роках, а також передбачає узгодженість державної регіональної політики з іншими державними політиками, які спрямовані на подолання епідемії ВІЛ-інфекції, концентрованої серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

З урахуванням зазначеного реалізація Стратегії дасть можливість визначити інтегрований підхід до формування і реалізації державної регіональної політики щодо забезпечення доступу представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до профілактичних послуг, який передбачатиме поєднання таких складових частин:

міжсекторальної (міжгалузевої) співпраці, спрямованої на забезпечення реалізації механізму соціального замовлення на рівні регіонів шляхом оптимізації процесу визначення потреб у профілактичних послугах, у відповідності до епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекцією в регіоні, оцінки структури груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, з наступною пріоритезацією та диверсифікацією послуг з метою забезпечення ефективного використанням власного ресурсного потенціалу регіонів;

територіальної (просторової) - досягнення рівномірного та збалансованого розподілу фінансових ресурсів відповідно до потреб регіонів у заходах профілактики, розвиток міжрегіонального співробітництва, запобігання поглибленню соціально-економічних наслідків поширення ВІЛ-інфекції серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ шляхом активізації участі місцевих організацій різних форм власності, у тому числі громадських, благодійних, релігійних організацій та профспілок, в профілактичній роботі щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції. Налагодження роботи у сільської місцевості, забезпечення соціально-економічної складової з метою створення рівних, конкурентоспроможних умов для розвитку НПО та зміцнення їх потенціалу;

управлінської - застосування єдиних підходів до формування і реалізації політики регіонального розвитку у напрямку забезпечення доступу до профілактичних послуг представників груп ризику, уразливих щодо інфікування ВІЛ, створення єдиної системи стратегічного планування та прогнозування потреби регіону у профілактичних послугах для представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, досягнення цілей Загальнодержавної програми, оптимізація системи територіальної організації влади.

Формування ефективного і прозорого механізму фінансового забезпечення доступу до профілактичних послуг представників груп ризику, уразливих щодо інфікування ВІЛ, з врахуванням специфіки розвитку кожного регіону.

Такий підхід сприяє досягненню цілей державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу до 2018 року.

Потреба забезпечення доступу до профілактичних послуг представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ зумовлена специфікою епідемічної ситуації в країні, яка характеризується високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції насамперед серед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням по регіонах країни та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий.

Особливістю епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є той факт, що її рушійною силою все ще залишаються представники груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ: споживачі ін'єкційних наркотиків (СІН), чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ), особи, які надають сексуальні послуги за винагороду (ОСБ/ЖСБ), та інші, а відтак найбільш адекватним пріоритетом у боротьбі з ВІЛ-інфекцією на сьогодні є проблема зупинення поширення ВІЛ у цих групах та обмеження потенційного поширення ВІЛ-інфекції на загальне населення

Слід зазначити, що в Україні на шляху обмеження поширення ВІЛ-інфекції в останні роки досягнуто певних успіхів. Завдяки профілактичним втручанням серед груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, перш за все, серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН), які довгі роки були рушійною силою епідемії, досягнуто деякої стабілізації захворюваності на ВІЛ-інфекцію (2010-2013 рр.: 44,7; 46,2; 45,5; 47,6 на 100 тисяч населення, відповідно).

Впровадження, з середини 2004 р., широкомасштабної антиретровірусної терапії (АРТ) дало змогу стабілізувати смертність населення, зумовленого вірусом імунодефіциту людини, яка, за даними Держстату України, у 2010-2013 рр. становила 12,3; 12,6; 12,5 та 11,5 на 100 тисяч населення, відповідно.

Разом з тим, у теперішній час в Україні відбуваються зміни, внаслідок чого створюється середовище, сприятливе для поширення ВІЛ, і в той же час ускладнюється боротьба з ВІЛ-інфекцією. Отже, епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції залишається напруженою: продовжується поширення вірусу імунодефіциту людини серед населення та збільшення кумулятивної кількості ВІЛ-інфікованих осіб і хворих на СНІД.

Реалізація заходів профілактики серед СІН мала вирішальний вплив на розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в Україні: показник використання стерильного інструментарію під час останньої ін'єкції у 2013 р. становив 96,6%, тоді як у 2011 р. - 95,5%, у 2009 р. - 87,0%. За даними рутинного епідеміологічного нагляду, в Україні з 2006 по 2013 рр. відбувалося поступове зменшення кількості нових зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції серед СІН, що призвело до реального зниження інтенсивності епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні.

На сьогодні збільшення випадків передачі ВІЛ статевим шляхом пов'язано з небезпечною сексуальною поведінкою СІН та їхніх статевих партнерів.

Стає очевидним, що в країні реєструється епідемія ВІЛ-Інфекції серед ЧСЧ. Це ключова група підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, де широко практикується ризикована поведінка. Незахищені статеві контакти серед ЧСЧ зумовлюють невелику частку вперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції в країні - 1,2 % серед усіх зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції в 2013 р. Але офіційні дані занижують фактичний рівень передачі ВІЛ в цій групі населення, яка досі зазнає стигматизації. За результатами інтегрованих біоповедінкових досліджень в Україні поширеність ВІЛ останніми роками серед ЧСЧ знижувалася і становила в 2009, 2011, 2013 рр. 8,6%; 6,4% та 5,9%, відповідно, хоча охоплення програмами профілактики ВІЛ-інфекції у ці роки також знижувалося і становило 63,0%; 53,1% та 43,8%, відповідно. Разом з тим, частка чоловіків, які повідомили про використання презервативу під час останнього сексу з партнером-чоловіком, була доволі високою і у 2013 р. становила 71,5%.