Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 р. № 20, з метою забезпечення ефективного проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами ДСНС України

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо застосування кінологічних підрозділів ДСНС України під час проведення пошуково-рятувальних робіт (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Керівникам аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування та територіальних органів ДСНС України, в підпорядкуванні яких є кінологічні підрозділи, включити до програми підготовки рятувальників-кінологів вивчення зазначених Методичних рекомендацій та їх застосування у практичній діяльності під час виконання завдань за призначенням.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Бойка А.П.

1.1. Ці Методичні рекомендації розроблено з урахуванням досвіду кінологічних підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших національних і міжнародних кінологічних організацій для пошуку і рятування людей у разі виникнення надзвичайних ситуацій і подій.

1.2. У Методичних рекомендаціях зазначено примірний порядок застосування кінологічних розрахунків аварійно-рятувальних формувань ДСНС України для пошуку людей у зруйнованих об'єктах і на відкритій місцевості під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і подій, наведено методики і рекомендації проведення пошуково-рятувальних робіт, організації розміщення та забезпечення кінологічних підрозділів.

1.3. Терміни, що вживаються у Методичних рекомендаціях:

зона "А" - визначена ділянка території, об'єкта, на якій найбільш ймовірне знаходження постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;

зона "Б" - ділянка території, об'єкта, що прилягає до зони "А" (місця, де можуть знаходитися постраждалі внаслідок надзвичайних ситуацій або подій);

кінологічний розрахунок - кінолог із спеціально навченою собакою, здатний самостійно виконувати завдання щодо пошуку постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;

навітряна сторона - сторона, звернена в напрямку, звідки дме вітер;

підвітряна сторона - сторона, звернена в напрямку, куди дме вітер;

район пошуково-рятувальних робіт - визначена ділянка території, на якій підрозділи ДСНС України проводять заходи щодо пошуку та рятування постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій;

старший групи кінологів - керівник кінологічного підрозділу (заступник керівника) або найбільш досвідчений кінолог із складу кінологічного підрозділу.

2.1. Порядок залучення та управління кінологічними підрозділами під час проведення пошуково-рятувальних робіт

2.1.1. Для організації робіт з ліквідації надзвичайної ситуації та безпосереднього керівництва силами і засобами, залученими до їх проведення, призначається керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2.1.2. Кінологічні розрахунки залучаються до виконання завдань за призначенням у складі пошуково-рятувального кінологічного відділення у разі самостійного виконання робіт та у складі аварійно-рятувальних підрозділів під час ліквідації наслідків масштабних надзвичайних ситуацій.

2.1.3. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт рятувальники-кінологи підпорядковуються старшому групи кінологів, який організовує роботу відповідно до вимог керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації або іншої визначеної ним особи та цих Методичних рекомендацій.

2.1.4. Кількість кінологічних розрахунків, які залучаються до проведення пошуково-рятувальних робіт, залежить від складності, ймовірного обсягу, часу проведення пошукових робіт та площі пошуку.

2.1.5. У район пошуку кінологічні розрахунки доставляють транспортом, що визначається залежно від характеру місцевості. У разі неможливості доставки кінологічних розрахунків до місця проведення пошукових робіт їх доставляють якнайближче до цього місця. Далі розрахунки пересуваються в пішому порядку. Запас продуктів, одяг, спорядження та інше майно доставляє допоміжна група, чисельність якої визначається залежно від обстановки.

2.1.6. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації під час постановки завдань додатково визначає для кінологічних підрозділів об'єкти та ділянки проведення пошукових робіт із використанням службових собак, місця з найбільшою ймовірністю знаходження постраждалих, найбільш зручні шляхи підходу груп, порядок проведення пошуку та взаємодії.

2.1.7. Під час відпрацювання плану ведення пошукових робіт з використанням службових собак старшому групи кінологів слід враховувати:

площу території, що обстежується, на якій визначаються зони "А" (місця найбільш ймовірного перебування постраждалих) і "Б" (місця можливого перебування постраждалих);

складність рельєфу місцевості та характер руйнування;

метеорологічні умови;

фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких дратівливих речовин, пил тощо);

кількість службових собак та особливості роботи кожної з них;

наявні сили і засоби рятувальних груп, порядок зв'язку та взаємодії з ними.

2.1.8. Після складання плану старший групи кінологів ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.

2.2. Порядок взаємодії кінологічних розрахунків (підрозділів) з аварійно-рятувальними підрозділами

2.2.1. Порядок взаємодії між підрозділами сил цивільного захисту, залученими до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, визначається під час прийняття рішення керівником робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у районі надзвичайної ситуації.

2.2.2. Під час організації взаємодії:

уточнюються ділянки робіт для кожного підрозділу;

встановлюється порядок проведення робіт для підрозділів, що виконують завдання на суміжних ділянках, особливо під час виконання робіт, які можуть становити небезпеку або впливати на роботу кожного підрозділу;

узгоджуються час і місце зосередження зусиль під час спільного виконання особливо важливих і складних робіт;

визначається порядок обміну інформацією про зміну обстановки та хід виконання робіт на суміжних ділянках;

встановлюється порядок надання термінової взаємодопомоги.

2.2.3. Групи кінологічних розрахунків працюють у взаємодії з аварійно-рятувальними підрозділами.

2.3. Характерні особливості організації та проведення пошуково-рятувальних робіт

2.3.1. Район зосередження аварійно-рятувальних підрозділів визначається на безпечній і максимально наближеній відстані до місць проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

2.3.2. Розташування підрозділів у районі зосередження повинно забезпечувати:

можливість швидкого виходу до місць проведення робіт;

наявність зручних під'їзних шляхів;

оптимальні умови для розміщення особового складу та техніки;

дотримання санітарно-гігієнічних норм.

2.3.3. У районі зосередження кінологічні розрахунки розміщуються з навітряної сторони по відношенню до аварійно-рятувальних підрозділів та місць розміщення техніки (мал. 1).

2.3.4. Пошук постраждалих за допомогою службових собак у процесі проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється кінологічними розрахунками разом із аварійно-рятувальними підрозділами, які оснащені спеціальним устаткуванням для розбирання завалів і транспортування людей.

2.3.5. На місці надзвичайної ситуації рятувальники-кінологи діють відповідно до наказів (рішень) керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та безпосереднього керівника.

2.3.6. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт із використанням пошукових собак припиняється робота техніки, обмежується вхід інших рятувальників у визначений коридор пошуку з метою запобігання появі свіжих, сильних запахів, що ускладнюють пошук постраждалих собаками.

2.3.7. Обстеження пошкоджених (зруйнованих) будинків розпочинається з огляду їх зовнішніх сторін по периметру. Огляд внутрішніх приміщень проводиться окремими секціями, послідовним переміщенням груп з одночасним обходом всіх приміщень, які збереглися.

2.3.8. Рятувальники-кінологи зі службовими собаками, які прибули на місце пошуку, повинні знати:

оперативну обстановку в районі ведення робіт;

межі зон "А" і "Б";

точні межі своєї ділянки;

черговість послідовного опрацювання ділянок;

можливості службових собак у цій обстановці;

тактику використання службових собак;

сигнали зв'язку зі старшим групи кінологів (начальником кінологічного підрозділу);

порядок взаємодії з рятувальниками;

необхідні заходи безпеки.

2.3.9. Час роботи собаки на ділянці не повинен перевищувати вісім годин з періодичними перервами на відпочинок (15 - 20 хв.).

Ширина смуги, що обшуковується собакою, повинна бути від 20 м до 100 метрів.

Швидкість пошуку - від 1500 м -2/год. до 2000 м -2/год.

2.3.10. З метою забезпечення безперервності пошуково-рятувальних робіт заміна кінологічних розрахунків проводиться безпосередньо на робочих місцях.

Заміна кінологічних розрахунків відбувається після закінчення встановленого часу роботи. Час і порядок заміни визначаються керівником, який здійснює керівництво аварійно-рятувальними та іншим невідкладними роботами.

2.3.11. Пошуково-рятувальні роботи кінологічними підрозділами припиняються за рішенням керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації після ретельного огляду усіх місць можливого знаходження людей та відповідних доповідей керівників рятувальних груп (підрозділів).

2.4. Фактори, що слід враховувати рятувальникам-кінологам під час проведення пошуково-рятувальних робіт

2.4.1. Після доставки собак до місця проведення пошуково-рятувальних робіт їм дають 10-хвилинний відпочинок, під час якого собак напувають, вигулюють та у разі необхідності годують, проте не досита (до половини норми). Основне годування проводиться після завершення чергового етапу пошукових робіт.

2.4.2. Тривалість роботи собаки без відпочинку залежить від віку собаки, її темпераменту, самопочуття, складності виконуваної роботи, метеорологічних умов, задимленості території та наявності інших сильних подразників.

2.4.3. У випадку великого обсягу робіт доцільно залучати таку кількість розрахунків, щоб мати можливість розділити їх на 2 - 3 групи: для відпочинку собак однієї групи та роботи іншої.

2.4.4. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт необхідно враховувати метеорологічні умови, що впливають на чутливість службових собак:

підвищена вологість повітря більш сприятлива для роботи собаки - вологе повітря не висушує слизову оболонку носової порожнини собаки; запахові частки залишаються на поверхні предметів протягом тривалого часу;

у разі дрібного дощу результати роботи собак не погіршуються;

під час грози та сильного дощу відбувається змивання запахових часток з поверхні предметів, але вихід запаху з глибини ґрунту на поверхню не припиняється;

у спекотну погоду перегрівання організму собаки викликає задишку, стомлення та висушування слизової оболонки носа, що негативно впливає на роботу собаки;

при високій температурі повітря (понад +30° C) або при сильному морозі (нижче -20° C) знижуються показники роботи собак майже у два рази, відпочинок надається після кожних 20 - 30 хвилин роботи в укритті від спеки чи холоду;

максимум запаху собака одержує не під час прямого зустрічного вітру, а зустрічно-бокового під кутом близько 30°, це обумовлено анатомічною будовою нюхового апарату собак.

2.4.5. Найбільш сприятливий для роботи пошукових собак ранковий час (з 8 до 12 години) та вечірній (з 18 до 22 години), гірше собаки працюють вдень, особливо з 12 до 15 години та вночі. Зазначені часові показники приблизні і коригуються поправками на індивідуальність собаки і конкретні умови навколишнього середовища.

2.5. Види і типи пошуку із застосуванням пошукових собак

2.5.1. Види і типи пошуку, що наводяться нижче, умовні і є лише основою для рішення, що приймається рятувальником-кінологом в кожній конкретній ситуації, можливих їх комбінацій і не може бути постійним шаблоном.

2.5.2. З пошуковою собакою можна виконувати 2 види пошуку:

первинний - собака обстежує територію верхнім чуттям без повідка;

ретельний - собака обстежує територію нижнім чуттям на довгому повідку або без нього, кінолог тримає собаку на відстані від себе не більше 10 метрів.

2.5.3. Під час проведення пошуково-рятувальних робіт за допомогою зазначених видів пошуку рятувальник-кінолог може застосовувати 4 типи обстеження площі в такій послідовності:

"попереднє обстеження" ведеться собаками у разі первинного пошуку під час розвідки, коли кінологи тільки намічають зони "А" і "Б" або напрямки коридорів. Ціль його - обстежити велику площу у найкоротший термін. Собаці подається команда: "Шукай!". При цьому рятувальник-кінолог не керує нею і собака довільно шукає в бажаному їй напрямку. Цим способом користуються під час переходів, якщо є припущення, що на маршруті пошуку можуть знаходитися потерпілі;

"основне обстеження" проводиться також первинним видом пошуку - рятувальник-кінолог керує собакою, але не обмежує її ініціативу. Обстеження проводиться на певній площі або в "коридорі" з наміченими межами. Рятувальник-кінолог подає команду: "Шукай!", а жестом руки направляє собаку з урахуванням напрямку вітру та спонукає собаку здійснювати пошук зиґзаґами або по інших лініях;

"детальне обстеження" здійснюється завжди ретельним видом пошуку по лініях зиґзаґів (човником) або інших лініях і є самим досконалим із зазначених типів. Його мета - обстежити ділянку так, щоб бути впевненим у відсутності на ній постраждалих. Рятувальник-кінолог подає команду: "Шукай!", жестом руки направляє собаку і керує пошуком. У підозрілих місцях він спонукає собаку розкопувати по команді "Копай!" і ретельно принюхуватися. Під час роботи з молодими, збудливими собаками завжди застосовується довгий поводок;

"повторне обстеження" застосовується тоді, коли "детальне" результатів не дало, але є підстави вважати, що на цій площі є потерпілі. Трапляються випадки, коли пошукова собака не може виявити постраждалих через їх глибоке місцезнаходження під руїнами, важкі погодні умови, свої індивідуальні особливості, з інших причин. У таких випадках, залежно від обставин, можуть застосовуватися всі вищезазначені типи пошуку в їх різних комбінаціях. Як правило, до такого пошуку залучають більш досвідчені кінологічні розрахунки, які здійснюють пошук у дещо зміненому напрямку відносно попереднього пошуку.

2.6. Способи та порядок ведення пошукових робіт із залученням службових собак

2.6.1. Для пошуку постраждалих із залученням службових собак застосовують наступні способи ведення пошукових робіт: човниковий пошук, вільний пошук та фронтальний пошук (пошук коридором).

2.6.2. Човниковий пошук - собака рухається по ділянці зиґзаґами від однієї бокової межі до іншої і назад із незначним просуванням уперед, нижнім чуттям обстежуючи територію; рятувальник-кінолог рухається по уявній осьовій лінії за собакою, стежачи за її поведінкою, контролюючи її рух та недопущення пропуску якої-небудь частини ділянки (мал. 2 а).

"Човниковий" пошук забезпечує найбільш ретельне, надійне обстеження та рекомендується у всіх випадках, коли потерпілі можуть знаходитися на великій глибині або закриті щільною масою. Відстань між паралельними проходами собаки може коливатися від 1,5 м до 10 - 15 м (при зустрічному вітрі відстань може бути і більша). Чим більша відстань, тим нижча надійність обшуку, але вища швидкість проходження території.

2.6.3. Вільний пошук - собака рухається по ділянці довільно, орієнтуючись на повітряні потоки; рятувальник-кінолог не керує нею, а лише підтримує активність пошуку, знаходячись на височині, з якої видно всю обстежувану ділянку, або йде по центру ділянки так, щоб собака знаходилася попереду (мал. 2 б).

Під час "вільного" пошуку собака досить швидко та більш ретельно обстежує територію нижнім і верхнім чуттям, але при цьому можуть траплятися "пропуски" (ділянки не обстежено детально). Цей спосіб ефективний для місцевості зі складним рельєфом та завалів, де ускладнено застосування човникового пошуку.

2.6.4. Фронтальний пошук - кінологічний розрахунок рухається вздовж межі обстежуваної ділянки залежно від напряму вітру, собака пронюхує верхнім чуттям запахи, принесені потоком повітря; рятувальник-кінолог йде позаду собаки, підтримуючи її увагу (мал. 3).

"Фронтальний" пошук дозволяє здійснювати швидке обстеження великих територій, тому що верхнім чуттям собака відчуває запахи на значно більшій відстані порівняно з нижнім чуттям. Однак слабкі запахи при цьому можуть бути пропущені. Цей спосіб доцільно застосовувати для здійснення розвідки або для пошуку потерпілих на площах, де ускладнено розмежування зон "А" і "Б".

При боковому вітрі, що дме під прямим кутом, лінія пошуку йде не по середині "коридору", а ближче до його підвітряної границі - це дає можливість собаці уловлювати запахи зі сторони, звідки дме вітер (мал. 3 а; 3 б).

У разі напрямку вітру під гострим кутом до "коридору", а також у разі зустрічного та попутного вітру лінія пошуку йде зиґзаґами. Послідовність коротких кроків зиґзаґу в певному порядку дозволяє собаці перебувати значну частину часу під найбільш вигідним кутом до вітру (мал. 3 в).

Напрямок вітру під різними кутами дає собаці можливість уловлювати максимум запахів з території "коридору" та найближчих ділянок.

2.6.5. Під час проведення пошукових робіт кожному кінологічному розрахунку визначається ділянка для пошуку, межі якої позначають прапорцями (покажчиками) або орієнтирами на місцевості (на карті). Усі ділянки наносяться на схему зони пошуку.