Державна фіскальна служба України за результатами аналізу рішень Вищого адміністративного суду України з питання застосування пункту 103.3 статті 103 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в частини визначення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу" повідомляє таке.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів, і не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу (пункт 103.3 статті 103 Кодексу).

Вказані положення узгоджуються з приписами чинних договорів про уникнення подвійного оподаткування, зокрема, застосуванням в статтях 10 "Дивіденди", 11 "Проценти" та 12 "Роялті" таких договорів словосполучення "якщо одержувач фактично має право на них".

Водночас легальне визначення терміна "бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу" як в Кодексі, так і в міжнародних договорах відсутнє.