З метою планомірної змінюваності кадрів державної служби, дотримання балансу між досвідченими та молодими працівниками статтею 23 Закону України "Про державну службу" передбачена можливість продовження терміну перебування на державній службі працівникам, які досягли граничного віку перебування на державній службі.

Існуюча практика по застосуванню цієї норми, в цілому, себе виправдала.

Однак останнім часом почастішали випадки несвоєчасного подання документів до Головдержслужби, порушення встановленої форми та порядку подачі звернень, як це передбачено наказом Головдержслужби України від 25.01.2000 р. N 3, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 09.02.2000 р. N 76/4297.

Непоодинокими є факти, коли в якості аргументу для продовження терміну перебування на державній службі висувається не необхідність в кваліфікації саме цього працівника, а задоволення його суб'єктивних потреб (зокрема, досягнення стажу, достатнього для призначення пенсії державного службовця, скрутне матеріальне становище, неможливість використання резерву і т.д.).

Подання не узгоджуються з керівниками вищого рівня, що не дає їм можливості налагодити чіткий облік і подальший аналіз якісного складу працюючих. Прошу звернути увагу на обов'язковість дотримання встановленого порядку подачі документів щодо продовження терміну перебування на державній службі і запровадити практику узгодження цих питань з органами вищого рівня.