Державна фіскальна служба України розглянула звернення про надання роз'яснення стосовно деяких нормативно-правових актів та повідомляє таке.

У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року до ст. 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, якими визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

З урахуванням вказаних законодавчих змін, тоді ще податковими органами змінений підхід до контрольно-перевірочної роботи. Господарські угоди, укладені платниками податків з порушенням вимог законодавства, перестали кваліфікуватися контролюючими органами як нікчемні.

Вищим адміністративним судом України 2 червня 2011 року виданий лист за N 742/11/13-11, в якому зазначено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Органами фіскальної служби під час проведення перевірок досліджуються первинні документи, які наявні у платників, на предмет достовірності. При цьому обов'язковому дослідженню підлягає встановлення факту реальності певних господарських операцій, тобто, чи мали вони місце в дійсності.

Крім того, іншим, підтриманим Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, підходом, який використовується органами фіскальної служби, є встановлення наявності ділової мети в господарських операціях платників.

Зміст вказаного підходу полягає у тому, що у господарських операціях обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Отже, органи фіскальної служби під час проведення перевірок наразі виходять з того, що дотримання або недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства, зокрема, щодо умов дійсності/недійсності господарських зобов'язань (правочинів), без наявності відповідних судових рішень, не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку.