Міністерство доходів і зборів України, керуючись нормами пп. 263.6.9 п. 263.6 ст. 263 розд. XI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), здійснює заходи із забезпечення контролю за правильністю обчислення платниками податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (далі - Плата).

Платники обчислюють податкові зобов'язання з Плати за формулою, визначеною пп. 263.6.9 п. 263.6 ст. 263 Кодексу, елементом якої є коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчисленого у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених Державною комісією по запасах корисних копалин (далі - Коефіцієнт). При цьому, Гірничим законом України визначено, що гірничим підприємством вважається цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).

Відповідно до абз. третього пп. 263.6.9 п. 263.6 ст. 263 Кодексу (в редакції Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні") гірничі підприємства, які порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов'язання з Плати з Коефіцієнтом, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.