Враховуючи значну актуальність питання застосування в квартирах багатоквартирних житлових будинків наявного житлового фонду індивідуальних опалювальних установок та беручи до уваги необхідність його нормативно-правового визначення, Держжитлокомунгосп розглянув це питання на засіданні науково-технічної ради і роз'яснює.

Відносини між споживачами і виконавцями у наданні послуг з центрального холодного та гарячого водопостачання, теплопостачання (центральне опалення) та водовідведення регулюються Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року N 1497, які обов'язкові для виконання всіма споживачами і виконавцями послуг незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Пунктом 34 Правил обумовлено, що споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Положеннями СНІП 2.08.01-89 "Жилые здания" дозволяється передбачати поквартирні водонагрівачі (в т.ч. малометражні опалювальні котли) на газовому паливі тільки при проектуванні житлових будинків до 5 поверхів включно.

З 01.08.01 введено в дію ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", згідно з вимогами п. 6.34 яких для опалення приміщень житлових будинків висотою до 10 поверхів включно допускається передбачати газові каміни, конвектори, калорифери та інші типи опалювального газового обладнання заводського виготовлення з відводом продуктів згорання через зовнішню стіну будинку.

Згідно з роз'ясненням Держбуду України від 14.12.01 N 3/12-357 вимоги цих двох нормативних документів поширюються тільки на нове будівництво та реконструкцію житлових будинків (за умови влаштування поквартирного опалення всіх квартир будинку).