Галузева угода (далі - Угода) укладена на 2014 - 2016 роки між Правлінням Укркоопспілки і Президією ЦК Профспілки (далі - сторони) відповідно до Законів України "Про колективні договори і угоди", "Про соціальний діалог в Україні" та положень Генеральної угоди.

Галузева угода визначає узгоджені позиції і зобов'язання сторін в межах своїх повноважень, які спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності системи та регулювання на галузевому рівні соціально-економічних, трудових відносин.

Положення Угоди поширюються на всі господарюючі суб'єкти споживчої кооперації, в тому числі юридичні особи (асоційовані члени споживчих товариств) та фізичні особи - члени споживчих товариств, що здійснюють підприємницьку діяльність і з якими укладені договори співпраці, та працівників споживчої кооперації, що перебувають у сфері дії сторін.

Положення Галузевої угоди є обов'язковими для сторін, які її уклали, застосовуються при укладенні угод та колективних договорів як мінімальні гарантії. Положення, які мають рекомендаційний характер, можуть включатися в угоди і колективні договори за наявності власних коштів суб'єктів господарювання.

Положення укладених угод і зобов'язання колективних договорів не можуть погіршувати становище працівників порівняно з цією Угодою та не повинні суперечити чинному законодавству. При прийнятті Президентом України, Верховною Радою, Урядом або Генеральною угодою більш високих гарантій для працюючих, ніж передбачених в цій Угоді, вважати їх нормою для виконання.

Сторони розвиватимуть свої взаємовідносини на принципах соціального діалогу, взаємоповаги та рівноправності, дотримання визначених Угодою зобов'язань і домовленостей, взаємної відповідальності.

Сторони сприятимуть створенню умов ведення переговорів з укладення угод і колективних договорів.

Угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди.

Правління Укркоопспілки сприяє:

правлінням спілок АР Крим, споживчих товариств областей, підприємствам (об'єднанням) Укоопспілки (далі - Підприємства) у вирішенні наступних питань:

1.1. Розробляти програми економічного і соціального розвитку та координувати господарську діяльність, економічний розвиток Підприємств у рамках їх стратегії і пріоритетів.

1.2. Продовжити роботу та активізувати дії кооперативних організацій усіх рівнів щодо впровадження проекту "СООР Україна" зі створення моделі мережевого розвитку оптово-роздрібної торгівлі з побудовою ефективної маркетингової стратегії та системи управління бізнес-процесами на основі широкого впровадження інформаційних технологій - IT рішень.

1.3. Організовувати Підприємствами торговельне обслуговування, ресторанне господарство, надання населенню, насамперед членам споживчих товариств, різних послуг. Вивчати стан і перспективи розвитку ринку товарів, робіт і послуг, розробляти рекомендації з виявлення і найбільш повного використання наявних матеріальних, трудових, фінансових резервів і можливостей. Узагальнювати і поширювати передовий досвід роботи Підприємств та надавати їм практичну допомогу.

1.4. Впроваджувати на Підприємствах сучасні форми організації праці, ринкові методи управління, працювати над підвищенням ефективності господарювання, сприяти збереженню та ефективному використанню власності споживчої кооперації та координувати діяльність Підприємств з цього питання.

1.5. Розвивати кооперативну демократію, здійснювати пропаганду кооперативного руху, активізувати організаційну роботу щодо збереження цінностей кооперації та її соціальної місії, залучення населення у члени споживчих товариств, забезпечення дотримання їх прав та проводити колективне обговорення важливих питань діяльності споживчої кооперації.

1.6. Надавати Підприємствам консультативну, організаційну, методологічну, юридичну і будь-яку іншу допомогу з питань економічного, соціального розвитку, підвищення ефективності господарської діяльності та раціонального використання майна, що їм належить.

1.7. Представляти та захищати інтереси Підприємств в органах державної влади, місцевого самоврядування з будь-яких питань, що стосуються Підприємств чи спільних інтересів членів Укркоопспілки, та міжнародних організаціях. Брати в інтересах Підприємств участь у громадських обговореннях проектів нормативно-правових актів з економічних, соціальних, освітніх питань, що стосуються прав та законних інтересів споживчої кооперації та її працівників, надавати пропозиції та зауваження щодо їх удосконалення.

1.8. Встановлювати квоту у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік Підприємствам для працевлаштування категорій громадян, що мають додаткові гарантії, відповідно до ст. 14 Закону України "Про зайнятість населення" .

Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, крім осіб, яким виповнилося 15 років, та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менш ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до відповідних бюджетів.

1.9. Роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менш ніж 3 мінімальні заробітні плати за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50% суми нарахованого єдиного внеску за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

1.10. Створювати умови для недопущення застосування на Підприємствах нетипових форм зайнятості (аутсорсінг, аутстафінг тощо) на роботах, які виконувалися (виконуються) штатними працівниками. Протидіяти використанню на Підприємствах нелегальної праці без офіційного укладення трудових договорів, а також підміни їх цивільно-правовими договорами.

1.11. Забезпечувати у разі ліквідації юридичної особи і створення на базі її майна іншої юридичної особи, яка продовжує ту саму діяльність, що й ліквідована, пріоритетне працевлаштування працівників ліквідованої юридичної особи на новоствореній.

1.12. У разі якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці, надати письмове повідомлення відповідному профоргану Підприємства про причини, обсяги скорочень, терміни вивільнення і спеціальності працівників, що підлягають скороченню, а також провести з ним консультації про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Вивільнення вважається масовим у разі його відповідності критеріям, визначеним статтею 48 Закону України "Про зайнятість населення" .

Надавати переважне право залишення на роботі працівникам, які звільняються у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України .

Право працевлаштування на вакантні посади на Підприємствах споживчої кооперації надається працівникам, які підлягають скороченню чисельності або штату.

1.13. Не допускати звільнення за скороченням чисельності або штату одночасно двох працівників з однієї сім'ї при стажі роботи у споживчій кооперації не менше десяти років, крім порушників трудової і виробничої дисципліни.

1.14. Надавати працівникам (на їх прохання), які попереджені в установленому порядку про звільнення на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпПУ , можливості здійснювати пошук роботи в робочий час (не менше 2 годин на тиждень) із збереженням заробітної плати.

1.15. При зменшенні обсягів діяльності, за згодою працівника та погодженням з профспілковим комітетом Підприємства, встановлювати неповний робочий день або тиждень з виплатою заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу. У разі потреби запроваджувати гнучкий режим роботи, скорочувати до мінімуму надурочні роботи, сумісництво тощо.

1.16. Працювати над зменшенням кількості працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу. За їх наявності зберігати за ними право на пільги та гарантії, передбачені колективним договором.

1.17. Розривати згідно зі ст. 39 КЗпПУ строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпПУ ) достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 КЗпПУ . Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для їх розгляду.

1.18. Визначати у колективних договорах Підприємств обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників з урахуванням потреби і загальні витрати коштів на ці цілі. Забезпечити періодичність підвищення кваліфікації працівників не рідше, ніж один раз на 5 років.

1.19. Враховувати витрати платника податку при визначенні об'єкта оподаткування на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов'язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи в трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше 3-х років (пп. 140.1.3 Податкового кодексу ).

1.20. Рекомендувати Підприємствам, за наявності власних коштів, передбачати в колективних договорах працівникам, звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпПУ , виплату вихідної допомоги у розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, з урахуванням їх віку та стажу роботи на підприємстві.

1.21. Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", за умови їх реєстрації в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи гарантується право на достроковий вихід на пенсію, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

2. Умови праці

2.1. У сфері оплати праці

2.1.1. Самостійно у колективних договорах Підприємств встановлювати форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами. Вважати оптимальним співвідношення посадового окладу (тарифної ставки) у середній заробітній платі працівників не менше 70 відсотків.

2.1.2. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

2.1.3. Передбачати в угодах і колдоговорах збільшення частки витрат на оплату праці в операційних витратах з реалізованої продукції, робіт, послуг. Формувати фонд оплати праці залежно від результатів господарсько-фінансової діяльності Підприємства, забезпечувати зростання заробітної плати з урахуванням зростання обсягів діяльності та продуктивності праці.

2.1.4. Визначати на умовах колективного договору розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад з дотриманням гарантій, встановлених законодавством, Генеральною і Галузевою угодами.

2.1.5. Забезпечувати щорічне зростання частки працівників Підприємства, які отримують заробітну плату більше за 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.

2.1.6. Загальний розмір нарахованої заробітної плати працівника за просту, некваліфіковану працю, який виконав місячну (годинну) норму праці, не може бути меншим законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати без відповідних доплат, надбавок, заохочувальних та компенсаційних виплат. У колективному договорі розмір мінімальної заробітної плати може передбачатися більшим залежно від фінансових можливостей Підприємства.

2.1.7. Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених Генеральною, Галузевою угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів Підприємства терміном не більш як шість місяців.

2.1.8. Встановлювати тарифну ставку робітника I розряду в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, а конкретний розмір визначати в колективних договорах залежно від фінансових можливостей Підприємства.

2.1.9. Для роботодавців не може бути підставою перегляд в бік збільшення завдань (норм виробітку за годину праці) при зміні розмірів мінімальних гарантій в оплаті праці, визначених чинним законодавством.

2.1.10. Забезпечувати на Підприємствах гласність Положення про матеріальне та соціальне забезпечення працівника підприємства, організації, об'єднання, інших суб'єктів господарювання споживчої кооперації України, яке є обов'язковим додатком до колективного договору.

2.1.11. Встановлювати розмір заробітної плати залежно від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності Підприємства.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

2.1.12. Забезпечувати в першочерговому порядку своєчасну і в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам Підприємств у робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

2.1.13. Установити на Підприємствах перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер, для встановлення в угодах і колективних договорах (додаток 1).

2.1.14. Виконувати вимоги статті 33 Закону України "Про оплату праці" щодо здійснення індексації індивідуальної заробітної плати в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати та статті 34 щодо компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи, на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відсутність власних коштів не є підставою для невиплати цієї компенсації працівникам.

2.1.15. Створювати спільно з профспілковими органами представницьку комісію у разі виникнення на Підприємстві загрози або фактів несвоєчасної виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України для усунення причин та терміново повідомляти про їх наявність вищим (господарським і профспілковим) органам.

2.1.16. Сторони відповідно до своїх повноважень застосовують до керівника Підприємства передбачені законодавством заходи впливу з метою забезпечення ліквідації заборгованості заробітної плати, зі слати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України протягом місяця з моменту її виникнення.

2.1.17. Не надавати працівникам Підприємств у період до погашення заборгованості із заробітної плати, зі слати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України позик без погодження з профспілковим комітетом, крім випадків, передбачених колективним договором.

2.1.18. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від Підприємства, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

2.1.19. Проводити за рахунок власних коштів доплати працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, на підставі результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці ( постанова КМУ від 01.08.92 № 442) та за наявності професії (посади), яку обіймає працівник.

Розміри цих доплат встановлювати у відсотках до тарифної ставки (окладу) залежно від фактичного стану умов праці, зокрема з важкими і шкідливими: до 2-х балів - доплата 4%, від 2,1 до 4 балів - 8%, від 4,1 до 6 балів - 12%.

Встановлювати у колдоговорах робітникам, які працюють на будівництві з важкими, шкідливими та особливо шкідливими умовами праці, підвищений розмір оплати праці у відсотках до тарифної ставки (окладу) згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 576.

2.1.20. При зміні умов оплати праці на Підприємствах у бік підвищення, особам, яких попереджено про звільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпПУ , встановлювати такі ж тарифні ставки (оклади), як і для інших працівників Підприємства.

2.1.21. Передбачати колективним договором, як виняток, часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30% нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2.1.22. Проводити оплату часу простою не з вини працівника з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) згідно з чинним законодавством. За наявності власних коштів цей розмір може бути вищим. Конкретний розмір обумовлюється в колективних договорах.

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього Підприємства, працівник повинен попередити власника Підприємства або уповноважений ним орган, чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

2.1.23. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

2.1.24. Здійснювати оплату праці при невиконанні норм виробітку не з вини працівника за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

2.1.25. Проводити працівникам за наявності власних коштів виплату надбавок на галузевому рівні:

а) за вислугу років працівникам Підприємств щомісячно у відсотках до посадового окладу (або заробітної плати, нарахованої за тарифними ставками, відрядними розцінками) залежно від стажу роботи у споживчій кооперації України у таких розмірах: понад 3 роки - 10%, понад 5 років - 15%, понад 10 років - 20%, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%;

б) персональних надбавок до 50% тарифної ставки (посадового окладу).

2.1.26. Встановлювати надбавки і доплати до посадових окладів (тарифних ставок) працівникам Підприємств споживчої кооперації, які мають почесні звання, відзнаки, спортивні звання, наукові ступені:

а) надбавки - за почесне звання України, колишнього СРСР, країн СНД та Балтії, автономних республік: "заслужений" - 20 відсотків; за спортивні звання: "Заслужений тренер", "Заслужений майстер спорту" - 20 відсотків; "Майстер спорту міжнародного класу" - 15 відсотків; "Майстер спорту" - 10 відсотків. За наявності двох або більше звань встановлення надбавок до посадових окладів (ставок) працівників здійснюється за одним (вищим) званням. Нагородженим державною нагородою України, відзнаками Президента України - 10 відсотків, почесною відзнакою Центральної спілки споживчих товариств України "Знак пошани" - 10 відсотків, відзнаками ФПУ - 10 відсотків. Надбавка виплачується за одну із профспілкових відзнак;

б) доплати за науковий ступінь (крім посад у вищих навчальних закладах освіти III і IV рівнів акредитації та наукових організаціях, для яких наявність наукового ступеня передбачена кваліфікаційними вимогами): доктора наук - 25 відсотків, кандидата наук - 15 відсотків.

Встановлення надбавок і доплат до посадових окладів (ставок) працівникам Підприємств споживчої кооперації проводиться, якщо діяльність працівників за профілем співпадає з наявним званням та ступенем.

2.1.27. Здійснювати оплату праці в надурочний час за погодинною системою у подвійному розмірі годинної ставки, за відрядною системою оплати праці - 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

Робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

2.1.28. Зберігати середню заробітну плату за основним місцем роботи за працівниками, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовку, перепідготовку, навчання інших професій з відривом від виробництва.

2.1.29. Вирішувати самостійно на Підприємстві питання покладання на працівників, у тому числі керівників усіх рівнів та їх заступників, виконання поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт та встановлення доплат за збільшення обсягу виконуваної роботи.

2.1.30. Рекомендувати передбачати в колективних договорах зниження норм виробітку на 20% для працюючих інвалідів.

2.1.31. На Підприємствах за погодженням з профспілковим комітетом (профспілковим представником) проводиться запровадження, заміна і перегляд норм праці. Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніше як за один місяць до запровадження.

2.1.32. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

2.1.33. У разі банкрутства Підприємства чи ліквідації його в судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого Підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації Підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2.1.34. Постійно здійснювати моніторинг у сфері нормування праці, визначати конкретні зобов'язання щодо поліпшення стану нормування праці працівників, а також узагальнювати, поширювати передовий досвід з цього питання у системі.

2.1.35. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодою, колективним договором.

2.2. У сфері охорони праці

2.2.1. Організовувати діяльність Підприємств з врахуванням вимог Законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

2.2.2. Забезпечувати діяльність служб охорони праці на Підприємствах відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про охорону праці" та Положення про службу охорони праці в системі споживчої кооперації України.

2.2.3. Організовувати роботу комісій з питань охорони праці на Підприємствах відповідно до ст. 16 Закону України "Про охорону праці" та Примірного положення про комісію з питань охорони праці підприємства в системі споживчої кооперації України.

2.2.4. Розробляти в колективних договорах розділ "Охорона праці" та комплексні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці, приведення їх у відповідність до вимог законодавчих, нормативних актів з охорони праці.

2.2.5. Формувати витрати на охорону праці залежно від стану умов праці та фінансової спроможності Підприємства.

2.2.6. Забезпечувати працюючих необхідним, якісним спецодягом, спецвзуттям, а також іншими засобами індивідуального та колективного захисту згідно з діючими нормами.

2.2.7. Здійснювати контроль та проводити аналіз стану охорони праці, аварійності та травматизму на Підприємствах. За результатами аналізу спільно з профспілковими органами розробляти заходи та контролювати їх виконання.

Розглядати на засіданнях господарських та профспілкових органів усіх рівнів стан умов безпеки праці, виробничого травматизму на Підприємствах.

2.2.8. Забезпечувати на Підприємстві виконання рекомендацій і приписів державних органів з нагляду за охороною праці, пожежної безпеки, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, комісій з їх розслідування. У разі створення реальної загрози життю і здоров'ю працюючих розглядати доцільність перебування на займаних посадах керівників Підприємств та спеціалістів служб охорони праці.

2.2.9. Проводити атестацію робочих місць за умовами праці в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років для встановлення працівникам права на пільги і компенсації відповідно до законодавства.

На запит сторін Угоди надавати інформацію про результати атестації робочих місць за умовами праці на Підприємствах.

2.2.10. Сторони рекомендують передбачати в колективних договорах на Підприємствах:

заохочення працівників Підприємств за активну участь та ініціативу в запровадженні заходів щодо підвищення безпеки і дотриманні законодавчих, нормативних вимог з охорони праці на робочому місці;

надання громадським інспекторам з охорони праці (представникам Профспілки з питань охорони праці) вільний від основної роботи час для виконання ними громадських обов'язків щодо питань охорони праці зі збереженням середнього заробітку.

2.2.11. Організовувати в установленому порядку навчання і перевірку знань з охорони праці працівників Підприємств та представників з охорони праці Профспілки.

2.2.12. Рекомендувати Підприємствам за рахунок власних коштів передбачати в колективних договорах:

а) надання матеріальної допомоги травмованим працівникам на виробництві залежно від кількості днів непрацездатності у таких розмірах:

до 10 днів - у розмірі 1/4 середньомісячної заробітної плати;

до 20 днів - у розмірі 1/3 середньомісячної заробітної плати;

до 30 днів - у розмірі 1/2 середньомісячної заробітної плати;

більше 30 днів - у розмірі середньомісячної заробітної плати;

б) у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві не з його вини виплату одноразової матеріальної допомоги сім'ї загиблого працівника проводити понад норми законодавства у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат та по одній середньомісячній заробітній платі на кожного утриманця, а також на дитину, яка народилася після його смерті.

При реорганізації, ліквідації, банкрутстві Підприємства та невиконання потерпілим вимог законодавчих, нормативних актів з охорони праці виплати, передбачені пунктом 2.2.12, не проводяться.

2.2.13. Надавати консультації та безкоштовну правову допомогу працівникам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві, і сім'ям загиблих щодо своєчасного, повного відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також виплат одноразової допомоги відповідно до Законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

2.2.14. Організовувати на Підприємствах за рахунок власних коштів проведення медичних оглядів при прийнятті на роботу і періодичних (протягом трудової діяльності) працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, або таких, де є потреба в професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

2.2.15. Запроваджувати страхування працівників відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також інші види страхування для окремих категорій працівників.

3.1. Регулювати трудові відносини відповідно до законодавства України про працю та статутів Підприємств.

3.2. Встановлювати в колективному договорі Підприємства норму тривалості робочого часу на рік так, щоб вона не перевищувала норм, які розраховані відповідно до законодавства, режиму роботи (графіків роботи) працівників.

3.3. Застосовувати контрактну форму трудового договору згідно з чинним законодавством України. Передбачати у контрактах з керівниками підприємств відповідальність їх перед власником або уповноваженим ним органом за стан розвитку Підприємства, дотримання вимог законодавства з соціально-економічних питань.

3.4. Визначати посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робочими інструкціями робітників конкретний перелік посадових (робочих) обов'язків.

3.5. У разі необхідності на Підприємстві запроваджувати підсумований облік робочого часу на певний період таким чином, щоб ця величина за цей період не перевищувала законодавчо визначену норму робочого часу.

3.6. Створювати комісії з трудових спорів на Підприємствах з кількістю працюючих 15 і більше осіб та підвищувати ефективність їх роботи щодо розгляду ними трудових спорів.

3.7. Залучати працівників Підприємства до надурочних робіт згідно з чинним законодавством України. За можливості задовольняти прохання працівника про звільнення його від надурочних робіт.

3.8. Надавати щорічну основну відпустку працівникам не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про відпустки". За рахунок власних коштів термін відпустки може бути збільшений.

3.9. Зберігати відпустки раніше встановленої загальної тривалості за працівниками, які користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначено відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України, на весь час їх роботи на даному Підприємстві на посадах, професіях, роботах, що давали їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за якими вона надавалася (п. 8 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відпустки" від 02.11.2000 № 2073-III).

3.10. Надавати щорічні додаткові відпустки:

а) за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестацій робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону України "Про відпустки");

б) за особливий характер праці (ст. 8 Закону України "Про відпустки"):

окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або на умовах підвищеного ризику для здоров'я, до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем (додаток 2).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Ненормований робочий день не застосовувати для працівників, зайнятих на роботах з неповним робочим днем.

3.11. Надавати щорічні відпустки згідно з порядком, передбаченим ст. 10 Закону України "Про відпустки".