Аналіз прийнятих Верховним Судом України рішень у справах, що стосуються визначення митної вартості товарів, свідчить, що висловлені в них правові позиції ґрунтуються на нормах Митного кодексу України 2002 року (із змінами).

Разом з тим, такі правові позиції можуть бути корисними і для розуміння правильного застосування норм Митного кодексу України 2012 року.

У своїх рішеннях Верховний Суд України, підтверджуючи виключну компетенцію митних органів в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів, констатує, що їх повноваження мають здійснюватися у спосіб, визначений законом.

Наприклад, в постанові від 22.10.2013 р. у справі № 21-326а13 Верховний Суд України на підставі аналізу норм Митного кодексу України 2002 року вказує, що обов'язковою умовою правомірності дій митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема проведення консультацій, в ході яких може бути здійснено обмін наявною у митниці та декларанта інформацією, та обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що першим (основним) методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний (другорядний) метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, наведена вище позиція Верховного Суду України є актуальною і на сьогодні.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України 2012 року підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.