Аналіз судової практики у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення зобов'язань з митних платежів свідчить, що під час обґрунтування переважної більшості рішень, винесених не на користь органів доходів і зборів, адміністративні суди використовують правову позицію Верховного Суду України, викладену в Узагальненні практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами, витяг з якого оприлюднений 01.01.2010 р.

Вказана правова позиція полягає в тому, що у випадку коли митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалася з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то у подальшому вона не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

Зазначена позиція Верховного Суду України обґрунтована нормами:

• пункту 10.3 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з якими платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування митному органу, який, в свою чергу, пунктом 10.1 цієї статті Закону визначений відповідальним за нарахування податку;

• підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон про погашення зобов'язань), згідно з яким якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання.

У подальшому Верховний Суд України уточнював вказану правову позицію з урахуванням норм Митного кодексу України 2002 року.

Зокрема, в постанові від 19.06.2012 р. у справі № 21-181а12 Верховний Суд України вказує, що аналіз статей 69, 313 Митного кодексу України 2002 року свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Якщо відповідних обставин у справі не встановлено і митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Разом з тим в постанові від 07.11.2011 р. у справі № 21-223а11 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень митниці, прийнятих у зв'язку з виявленням факту невірного визначення під час митного оформлення товарів їх митної вартості, Верховний Суд України дійшов наступних висновків.

Встановлене підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону про погашення зобов'язань правило звільнення платника податків від відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом, не застосовується для визначення обов'язкових платежів під час пропуску товарів через митний кордон України, оскільки у переважній більшості випадків митну вартість товарів визначає декларант.

Таким чином, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, якщо, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України, за винятком випадку, коли встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, тобто коли під час митного оформлення рішення про визначення митної вартості товару митницею не приймалось, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товару через митний кордон України було допущено порушення законодавства, митниця має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

З огляду на викладену правову позицію Верховного Суду України слід зазначити, що відповідно до статей 81, 88 Митного кодексу України 2002 року здійснення декларування товарів, тобто заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, є обов'язком декларанта.