Міністерство доходів і зборів України розглянуло звернення <...> щодо відображення в податковому обліку операцій із списання безнадійної дебіторської заборгованості за поставлену електроенергію та повідомляє наступне.

Щодо відображення операцій зі списання безнадійної дебіторської заборгованості в податковому обліку податку на прибуток підприємств

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) безнадійною вважається заборгованість, яка відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

До набрання чинності Кодексу врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості при оподаткуванні податком на прибуток здійснювалось відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" <...> від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості в умовах дії Кодексу встановлено пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.

Разом з цим, відповідно до пункту 5 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Кодексу на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділу III цього Кодексу.

З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у порядку, встановленому пунктом 5 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.

Відповідно до абзацу "г" підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Кодексу платник податку на прибуток має право до складу інших витрат включати витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, що визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Для розрахунку і створення резерву сумнівних боргів платниками використовуються правила, встановлені пунктами 8 і 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.99 р. за № 725/4018.

Отже, платник податку витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, що відповідає вимогам підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, зокрема суми зобов'язань, щодо яких минув строк позовної давності, включає до складу витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за умови, що сума такої заборгованості не включалась до складу витрат (валових витрат) при застосуванні механізму врегулювання сумнівної заборгованості.

Щодо відображення операцій із списання безнадійної дебіторської заборгованості в податковому обліку податку на додану вартість

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу, а також операції із ввезення чи вивезення товарів на митну територію України чи за її межі відповідно (п. 185.1 ст. 185 Кодексу).

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.