З метою забезпечення однакового підходу до практичного застосування норм податкового законодавства, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України ,

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання банками заставного майна (додається).

2. Інформаційно-комунікаційному департаменту (Семченко О.В.) забезпечити оприлюднення наказу на офіційному веб-порталі Міністерства доходів і зборів України та у засобах масової інформації.

3. Начальникам головних управлінь Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників довести цей наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

4. Координаційно-моніторинговому департаменту (Санжаревська І.С.) забезпечити внесення змін до Репозитарія звітності і статистичної інформації Міністерства доходів і зборів України, затвердженого наказом від 06.09.2013 № 448.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Ігнатова А.П.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) в силу застави кредитор (заставоутримувач) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлене законом (право застави).

Статтею 591 ЦКУ передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлене договором або законом. Аналогічну норму наведено також у статті 20 Закону України "Про заставу" .

Таким чином, заставоутримувач відповідно до укладеного договору застави здійснює звернення стягнення на предмет застави:

- або шляхом набуття на нього права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 593 ЦКУ право застави в такому випадку припиняється;

- або шляхом продажу предмета застави, на який звернено стягнення.

Обидві ситуації для заставодавця розцінюються податковим законодавством як операція з постачання. При цьому і у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача), і у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави, якщо заставодавець є зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним мають бути визначені податкові зобов'язання та виписана податкова накладна на ім'я заставоутримувача.

Зазначене ґрунтується на таких нормах Податкового кодексу України (далі - Кодекс):

- під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу );

- об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу , у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Кодексу ).

Для банківської установи у разі звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття на нього заставоутримувачем права власності (предмет застави оприбутковується на баланс заставоутримувача) відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 593 ЦКУ право застави припиняється, операція з оприбуткування об'єкта застави на баланс заставоутримувача розглядається податковим законодавством як операція з придбання, подальші дії банківської установи з таким об'єктом є операціями з постачання власного майна, а не майна заставодавця.