Сьогодні прожитковий мінімум є головним державним соціальним стандартом при характеристиці рівня життя населення, який використовується при визначенні більшості показників соціального блоку бюджету.

Нинішня практика застосування прожиткового мінімуму все більше негативно впливає на рівень та якість життя громадян, занижує рівень державних соціальних гарантій, породжує дезорієнтацію не тільки в соціальній політиці загалом, а й у забезпеченні доходів населення зокрема.

Прожитковий мінімум орієнтується на мінімально допустимі розміри споживання найбільш незахищених верств населення та не забезпечує нормального відтворення робочої сили і залишається суто розрахунковим показником.

Величина прожиткового мінімуму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво чи купівлю житла або одержання його у найм чи оренду, на освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, на платні медичні послуги тощо.

До структури прожиткового мінімуму не включено суму податку на доходи фізичних осіб, що суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, стосовно збільшення прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, на розмір ставки податку на доходи фізичних осіб.

Попри протести профспілок, у законодавстві запроваджено показник "рівень забезпечення прожиткового мінімуму", що нівелює значення прожиткового мінімуму як базового соціального стандарту, суперечить законодавству, протиправно обмежує рівень соціальної допомоги і порушує конституційні права громадян, що є неприпустимим.

Крім того, занижений рівень прожиткового мінімуму впливає на загальну оцінку рівня життя в Україні, що, в свою чергу, недостовірно характеризує рівень бідності в країні, становище бідного населення та результати виконання Україною Цілей розвитку Тисячоліття щодо боротьби з бідністю, скорочення нерівності та підвищення якості життя населення країни.

В умовах високого рівня бідності в країні внаслідок, зокрема, несправедливо заниженого розміру прожиткового мінімуму та низької оплати праці, постійного зростання цін, дискримінації в оподаткуванні заробітної плати питання належного соціального захисту є пріоритетним для профспілок. Тому з метою подолання бідності й підвищення в цілому рівня життя усіх верств населення та досягнення соціальної справедливості в Україні Федерація профспілок України давно і наполегливо вимагає удосконалити чинний прожитковий мінімум.

Вирішити проблеми, пов'язані із застосуванням прожиткового мінімуму, можна двома шляхами: актуалізацією (осучасненням) існуючого прожиткового мінімуму або переглядом методології формуванння прожиткового мінімуму із застосуванням нормативно-статистичного методу.

Як свідчить практика, перший шлях вирішення питання є досить затратним та тривалим і сьогодні, на жаль, не виконується.

Попередні консультації показали, що другий шлях вирішення проблеми є загальноприйнятним для соціальних партнерів. При цьому він містить деякі загрози щодо нового порядку формування прожиткового мінімуму. Зокрема, найбільш принциповими питаннями є відсоток частки витрат на продукти харчування у структурі прожиткового мінімуму та сфери його застосування.