Дитячий оздоровчий табір (центр, комплекс)* є позашкільним оздоровчо-виховним закладом і створюється за наявності необхідної матеріально-технічної бази, педагогічних та інших кадрів з метою організації змістовного дозвілля і відпочинку, зміцнення здоров'я, задоволення інтересів і духовних запитів дітей та учнівської молоді.

* Далі - оздоровчий табір.

Оздоровчий табір може бути сезонним або цілорічної дії, розміщуватись у стаціонарних або орендованих приміщеннях, у палатках, а також на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, туристських установ, навчальних закладів тощо.

Вимоги до території, споруд і будівель оздоровчого табору, його обладнання визначаються чинними будівельними, санітарно-гігієнічними правилами і нормами.

Перед початком оздоровчого сезону оздоровчий табір приймається в експлуатацію комісією за участю представників засновників (власників), відповідних органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, санітарно-епідеміологічної служби та пожежного нагляду, державної інспекції з охорони праці, профспілкового комітету базового підприємства, установи, організації.

Засновник (власник) забезпечує оздоровчий табір відповідною документацією (акт про приймання табору в експлуатацію, санітарний паспорт, інструкції з техніки безпеки дітей та обслуговуючого персоналу, рекомендації стосовно профілактики травматизму та упередження нещасних випадків з дітьми та учнівською молоддю тощо).

При прийнятті на роботу кожен працівник табору повинен надати медичну довідку встановленого зразка про стан здоров'я, ознайомитись з умовами праці, правилами внутрішнього розпорядку, посадовими обов'язками.

Персонал оздоровчого табору проходить обов'язковий інструктаж з охорони праці, техніки безпеки, дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил, протипожежних вимог, надання невідкладної долікарняної допомоги. Проведення даного інструктажу оформлюється наказом по табору та записом у спеціальному журналі.

Порядок перевезення організованих груп дітей до оздоровчого табору пасажирським автомобільним транспортом визначено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 "Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (розділ II).

Вказані перевезення повинні здійснюватись із забезпеченням високого рівня безпеки, надійності та якості транспортного обслуговування дисциплінованими й досвідченими водіями, вимоги до яких встановлено Правилами дорожнього руху і які мають стаж керування транспортним засобом понад три роки.

Максимальна кількість дітей для перевезення автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння в ньому згідно з паспортом заводу-виготовлювача.

Для перевезення організованих груп дітей слід отримати спеціальний дозвіл, який видається:

у межах Автономної Республіки Крим, області: школам, професійно-технічним та іншим навчальним закладам - районним (міським) відділом освіти; оздоровчим закладам, туристичним фірмам, іншим установам, підприємствам та організаціям - керівниками установ, підприємств та організацій, яким вони підпорядковуються, а у випадках, передбачених законодавством, - відповідними підрозділами місцевих держадміністрацій чи профспілковими комітетами;

за межами Автономної Республіки Крим, області: школам, професійно-технічним та іншим навчальним закладам - Міносвіти Автономної Республіки Крим, обласним, Київським та Севастопольським міським управліннями освіти; оздоровчим закладам, туристичним фірмам, іншим установам, підприємствам та організаціям - керівниками установ, підприємств та організацій, яким вони підпорядковуються, а у випадках, передбачених законодавством, - відповідними підрозділами місцевих держадміністрацій чи профспілковими комітетами з обов'язковим повідомленням Державтоінспекції.

Перевезення організованих груп дітей колоною з п'яти і більше автобусів узгоджується замовником з органами Державтоінспекції.

До перевезення організованих груп дітей замовнику і перевізнику необхідно:

а) визначити маршрут, використовуючи при цьому, як правило, дороги, якими вже здійснюються регулярні автобусні перевезення;

б) визначити зупинки автобуса:

технологічні проміжні - одна на перші 50 кілометрів і не менше однієї на кожні наступні 100 кілометрів маршрутів більшої протяжності;

для відпочинку - на 5 хвилин через кожну годину руху і на 30 хвилин - через кожні 5 годин руху (допускається поєднання 30-хвилинного відпочинку з перервою на обід);

для приймання їжі - через 3-5 годин руху;

для відпочинку (ночівлі);

в) скласти схему маршруту;

г) скласти розклад руху.

Перевезення організованих груп дітей виконуються тільки у світлу пору доби і за сприятливих погодних умов. Схема маршруту та розклад руху складаються в трьох примірниках, узгоджуються перевізником з відповідними органами Державтоінспекції і затверджуються замовником. На схему маршруту наносяться ділянки доріг, населені пункти, місця концентрації дорожньо-транспортних подій, аварійно небезпечні ділянки тощо. Спереду і ззаду транспортного засобу обов'язково встановлюється розпізнавальний знак "Діти".

Замовник перевезення зобов'язаний скласти списки груп дітей у трьох примірниках (для перевізника, замовника і керівника групи), допускати до поїздки дітей, які не мають протипоказань для далеких переїздів за станом здоров'я, призначити на кожні десять дітей керівника групи, відповідального за супроводження дітей під час поїздки, а на групу дітей, яка складається з тридцяти чоловік, ще й медичного працівника, та провести інструктаж з правил поведінки і техніки безпеки.

Керівник групи зобов'язаний провести бесіду з дітьми, ознайомити їх з правилами поведінки і техніки безпеки під час поїздки, забезпечувати додержання належного порядку дітьми під час руху (діти повинні сидіти на призначених для цього місцях), а також під час посадки (висадки) з автобуса.

При організації перевезення організованих груп дітей на відпочинок залізницею слід керуватися Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 19.02.98 N 54.

Після подачі потяга до перону, повної його зупинки супроводжуючі та вихователі організовано ведуть групи дітей до вагона і разом з провідником організують їх посадку.

Дітей старшого віку слід розміщувати на верхніх полицях, які в обов'язковому порядку повинні бути оснащені запобіжними ременями. По прибутті до пункту призначення висадка дітей здійснюється з дозволу провідника.

Дітям забороняється відкривати вікна вагонів і двері тамбурів під час руху потяга, виходити в тамбури (робочий і неробочий), а також на перон під час зупинки, зупиняти потяг стоп-краном.

Супроводжуючі і вихователі повинні в обов'язковому порядку організувати нічні чергування у вагоні, а також цілодобове чергування біля дверей тамбурів. У кожному вагоні повинна бути аптечка першої медичної допомоги.

Кожна зміна оздоровчого табору комплектується одночасно дітьми усіх вікових груп. Додатковий прийом дітей можливий лише з дозволу територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Тривалість зміни повинна становити 21-26 днів. Між змінами повинна бути перерва не менше двох днів для проведення генерального прибирання та санітарної обробки території, приміщень, обладнання та інвентарю.

Після прибуття до табору всі діти проходять профілактичний медичний огляд. Лікар та медична сестра перевіряють довідки лікувальних установ про стан здоров'я дітей, проводять термометрію та розподіл дітей за медичними групами, подають відповідну інформацію і рекомендації щодо проведення з дітьми оздоровчих заходів директору оздоровчого табору та педагогічному персоналу, при необхідності проводять санітарну обробку прибулих.

Вихователі та вожаті знайомлять дітей з територією оздоровчого табору, правилами протипожежної безпеки, користування атракціонами, спортивними майданчиками, з вимогами щодо дотримання ними дисципліни та режиму дня.

Режим дня в оздоровчому таборі погоджується з лікарем і повинен бути диференційованим залежно від віку дітей. Слід передбачати максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, повноцінне харчування, достатню тривалість сну, раціональну організацію самообслуговування дітей, занять фізичною культурою і спортом, суспільно корисною працею.

Кожен працівник оздоровчого табору повинен дотримуватись загальних заходів безпеки. У випадку загрози життю і здоров'ю дітей вживати всіх заходів для ліквідації небезпеки, бути максимально пильним при виявленні осередків травматизму, порушень санітарно-гігієнічного режиму, протипожежної безпеки, оперативно інформувати про це керівництво оздоровчого закладу.

Педагогічний та виховательський персонал повинен забезпечити постійний контроль за дотриманням дітьми правил електробезпеки, не допускати перебування дітей у підвалах корпусів, на території технічних і господарських служб, очисних споруд, будівельних майданчиків, трансформаторних підстанцій, інших об'єктів підвищеної небезпеки.

Медичні працівники зобов'язані слідкувати за дотриманням дітьми особистої гігієни, не допускати контактів здорових дітей з хворими, забезпечувати своєчасну госпіталізацію в закріплених лікувально-профілактичних закладах дітей, які постраждали внаслідок нещасного випадку або захворіли інфекційними хворобами.

У кожному оздоровчому таборі повинен бути розроблений план евакуації дітей на випадок пожежі або стихійного лиха.

Перебування сторонніх осіб на території дитячого оздоровчого табору неприпустиме.

Для організації відвідин дітей батьками на території табору слід обладнати спеціальний майданчик. Медичні працівники повинні забезпечити контроль за складом та якістю харчових продуктів, що передаються дітям батьками. Вихід дітей під час зустрічі з батьками за територію оздоровчого табору небажаний.

З перших днів перебування в таборі з дітьми слід проводити загартувальні процедури. Повітряні ванни влаштовуються в затінку при температурі повітря не нижче 18-19 градусів, і їх тривалість поступово доводиться до 1-2 годин на день для дітей основної групи й 30 хвилин - 1 години для дітей підготовчої та спеціальної груп.

Загартування сонцем необхідно починати при температурі у затінку не нижче 18 градусів, без вітру, з 4-5 хвилин, поступово доводячи час прийняття цієї процедури до 50-60 хвилин на день.

Загартування водою слід розпочинати з обтирання вологим рушником після ранкової гігієнічної гімнастики. Температура води для обтирання поступово знижується з 30 до 20-15 градусів.

Купання дітей у річці, водоймі, морі проводиться відповідно до дозволу територіальної санітарно-епідеміологічної станції у спеціально відведеному для цього місці. Дно водойми повинно бути щільним, вільним від гострих каменів, сторонніх предметів, ям. На березі повинні бути обладнані навіси для захисту дітей від сонячних променів.