Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у 70-х роках XX сторіччя регулювалося положеннями постанов Ради Міністрів СРСР від 22.01.66 № 57 "О порядке приемки в эксплуатацию законченных строительством объектов производственного назначения" та від 13.07.70 № 538 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов жилищно-гражданского назначения", які втратили чинність з прийняттям постанови Ради Міністрів СРСР від 23.01.81 № 105 "О приемке в эксплуатацию законченных строительством объектов".

Також, відповідно до зазначених нормативних актів було прийнято СНиП (строительные нормы и правила), зокрема постановою Держбуду СРСР від 31.12.70 № 171 затверджено СНиП III-А.10-70 "Приемка в эксплуатацию законченных строительством предприятий, зданий и сооружений. Основные положения".

Відповідно до положень зазначених актів введенню в експлуатацію підлягали об'єкти житлово-громадського призначення.

Зокрема, положеннями СНиП III-А.10-70 передбачалося, що об'єкти житлово-цивільного призначення, закінчені будівництвом, пред'являються замовником державним приймальним комісіям з прийняття в експлуатацію після виконання всіх будівельно-монтажних робіт і робіт по благоустрою території з дотриманням вимог СНиП, а також за умови забезпечення об'єкта обладнанням та інвентарем у повній відповідності із затвердженими в установленому порядку проектами.